У Бережанському краєзнавчому музеї відкрили персональну виставку «Барви юності» художниці Вероніки Кріль
Зоря у долонях таланту.
- Опубліковано: Микола Шот
- —
- 19 Березня, 2026 о 20:47
40 власних живописних творів виставила на вернісажі у Бережанському краєзнавчому музеї юна художниця із с. Шибалин Вероніка Кріль. Дівчині лише п’ятнадцятий рік, а вона вже представила шанувальникам прекрасного гідний різножанровий творчий доробок, зокрема пейзажі, натюрморти, портрети, колажі, мальованки на склі, графічні роботи, серію «Архітектура Бережан». Звісно ж, для написання своїх картин використовувала розмаїті техніки та матеріали й інструменти, багато експериментувала з ними. «Ця виставка про моє бачення світу, яке сповнене бажанням помічати красу навколо», – твердить Вероніка.
На відкритті персональної виставки Вероніки було чимало присутніх – від її ровесників і до дорослих різного віку, професій, посад. Серед них – не лише батьки, сестра, інші найрідніші їй люди, а й передусім учителі Бережанської художньої школи та Шибалинської гімназії, де дівчина навчається.
Перегляньте також:
- У Бережанах вантажівка врізалася в стіну будівлі: жінка дивом уникнула загибелі
- Логістичне відновлення: у Бережанах на Тернопільщині ремонтують стратегічну трасу М-30
«Не побоюся сказати, Вероніка – наша гордість», – зазначила, зокрема, директорка Бережанської художньої школи Любов Шрамко. Шість років дівчина пізнає тут премудрості образотворчого мистецтва. Тричі поспіль на обласних олімпіадах з рисунку, живопису посідала чи перше, чи друге місця. Торік навіть на конкурсі-пленері «Вулиці рідного міста» здобула гран-прі. Один з творів Вероніки прикрасив титульну сторінку каталога, який видала школа. Зрештою, й не лише цього видання. Скажімо, робота «Зоря у долонях зими» та ще кілька інших стали ілюстраціями в книзі «Миколай у Бережанах», що побачила світ позаминулого року.
Не лише вчителькою, а чи не першою порадницею у доборі тем, створенні композицій та написанні картин, мистецтвознавицею для Вероніки є Віта Білоус. Педагогиня охарактеризувала юну художницю, як найстараннішу в художній школі й подарувала Вероніці скетчбук з побажаннями творити картини вже для другої виставки. І додала, що на вернісажі «Барви юності» репрезентували роботи, які її учениця виконувала впродовж останніх трьох років. Наголосила також, що Вероніка активно долучається й до доброчинних місій, як-от з розписування гільз. Такі творіння продавали навіть на аукціонах в Іспанії, кошти від яких йшли на потреби наших захисників. Нещодавно дівчина розмалювала ще один ящик з-під боєприпасів, який теж виставили на аукціоні, збираючи гроші для купівлі автомашини для однієї з військових бригад.
Тим часом добре слово про Вероніку Кріль мали також вчительки Шибалинської гімназії Зіновія Волошин і Галина Яцик. Адже дівчина здобувала призові місця не лише в образотворчій царині. Принагідно сказати, що на спільних олімпіадах Бережанської, Підгаєцької та Козівської громад Вероніка посідала перше місце з фізики, другою була з української мови та літератури, а також історії, з англійської мови мала третій показник.
У ці березневі дні ще однією доброю й приємною подією для Вероніки стало власне, відкриття персональної виставки. «Мистецтво для мене – це не просто заняття чи захоплення. Це – спосіб передати свої почуття та емоції без слів. Коли я малюю, відчуваю спокій, натхнення та свободу», – поділилася думками юна художниця. І сама вирішила повести присутніх виставковою залою, ознайомлюючи та розповідаючи якісь деталі творення тієї чи іншої роботи.
За словами Вероніки Кріль, деякі її картини народилися з простих спостережень за природою, інші – з уяви або з емоцій, які хотіла передати через колір і композицію. «Для мене важливо, щоб у роботах була атмосфера, яка зможе зацікавити та зупинити погляд глядача», – підкреслила. Серед технік, які використовувала художниця, – мастихін, гратаж, колаж, з графічних – світлотіньова. Навіть ліногравюрою зайнялася. На виставці представила, зокрема, відбиток ліногравюри до вірша Василя Симоненка «Крик ХХ віку». Каже, поезії цього поета їй дуже подобаються, тож не дивно, що виставила ще й творчу роботу «Світло Симоненкового слова». Любі серцю дівчині й вірші Олени Пчілки. Так, за її поетичними рядками Вероніка написала картини «Мелодія дитинства» та «Люлі-люлі». Ба більше – створила портрети Ізидори Косач і Петра Драгоманова (доньки й батька Олени Пчілки).
Примітно, що багато робіт Вероніки повʼязані з пізнанням і світу прекрасного, і суто професійного – нових технік, художніх інструментів та матеріалів. Наприклад, «Лінії простору» – проба такої графічної техніки малювання, як гратаж, де треба і дряпання якимсь гострим інструментом застосувати, і віск, і чорну гуаш. «Сільська велич» – як приклад живопису мастихіном. Акварель, олійні та акрилові фарби, гуаш, фломастер, суха пастель – серед основних матеріалів художниці. Одним з перших творів олією, скажімо, став «Краєвид костелу», за який Вероніка Кріль удостоїлася навіть гран-прі на конкурсі-пленері. Каже, так захопилася творенням цієї картини, що навіть не завадив їй дощ. «Сонячну Берегиню» спочатку малювала акрилом, а відтак – сухою пастеллю. На контрастах побудувала одну з останніх власних робіт – «Розмова світла й тіні».
Якщо мовити про жанри виставлених робіт, то, звісно, розглядаючи пейзажі юної художниці, відвідувачі зможуть насолодитися їхньою естетикою, барвистістю, а то й, можливо, впізнати місця, які авторка облюбувала для творення картин. «Осінь у воді», «Подих зими», «Весняна ніжність», «Тиша перед світанком», «Ранок над полем» – лише кілька назв пейзажів. Натюрморти, здебільшого з натури, теж посідають чільне місце в мистецькому доробку Вероніки. Все в неї почалося із «Секретів глечика», а там уже й «Відлуння античності», «Тепло кераміки», «Зелену гармонію» та «Мелодію столу» відчула.
Цілу серію робіт художниця виконала на тему «Архітектура Бережан». З деякими з них можуть тепер ознайомитися й відвідувачі виставки. Зокрема, Вероніка зосередилася свою творчу уяву й талант на таких будівлях міста, як церква Св. Трійці, церква у с. Рай, будинок письменника Андрія Чайковського, на картині «Камʼяна памʼять Бережан» постала одна з памʼяток архітектури. Не могла не намалювати й капличку, що є в рідному Шибалині.
Цікавим художнім вирішенням захоплюють і мальованки на склі, роботи з академічного рисунку й навіть зарисовки чорним маркером.
У переддень відкриття персональної виставки «Барви юності», я вирішив дізнатися думку професіонала про творчий доробок Вероніки. Надіслав фоторепродукції Веронічиних картин заслуженому художникові Миколі Шевчуку. Але не надавав жодної інформації ні про вік авторки, ні імені, ні назви творів. Пан Микола одразу ж мені написав, що за сюжетами впізнає Бережанщину й бачить роботи «дуже старанні, з відчуттям бажання власного самовдосконалення шляхом особистого сприйняття та відчуття світу». А ще йому було приємно, що автор (авторка) «дихає українським глибинним світом, нашими традиціями і духом національної свідомості». Коли ж опісля повідомив знаному художникові, що так малює дівчина, якій буде лише 15 років, почув: «У її віці вже так відчувати колір і так висловлювати теми – дуже гарне досягнення». Зрештою, кожен може в цьому переконатися, відвідавши виставку «Барви юності» Вероніки Кріль у Бережанському краєзнавчому музеї. Експозиція діятиме до Великодня.
Сама ж юна художниця каже, що її персональна виставка – це можливість поділитися з людьми частинкою власної душі. І це не просто захід, а «початок нового творчого шляху, на якому хоче ще більше розвиватися, експериментувати та відкривати для себе нові можливості мистецтва».
Микола Шот
Світлини автора
