Духовність
- Опубліковано: Павло Жебрівський
- —
- 17 Травня, 2026 о 18:00
Продовжуємо працювати над ідеологією Українська Україна. Сьогодні – міркуватимем про духовність. Звичайно, це тема не одного роздуму і посту.
З Вікіпедії відомо, що духовність – це сукупність внутрішніх цінностей, переконань та прагнень, що визначають сенс життя людини.
Перегляньте також:
- Право на безпам’ятство: як новий Цивільний кодекс приховує корупціонерів та знищує відкриті дані
- Рим вимагає вибачень від Трампа. Терпець Мелоні увірвався
Своїми словами, для мене, духовність – це мірило людяності. Це те, що відрізняє людину від інших біологічних істот. Вона ж різнить людські спільноти у їхніх картинах світу та шляхах до нього.
Часом духовність узагальнюють релігійністю. Для мене – це не тотожності. Так само як духовність – не тотожне поняття до культури.
Духовність взаємоповʼязана та взаємопроникнена з філософією, культурою, етикою, богословʼям. Та, не обмежуючи все ж, вважаю їх наслідком духовності. Лиш ті їх елементи, які відповідають цінностям архетипу, – вважаю елементами духовності.
Зі сторони, цей горизонт розмови може видатись зарозумілим та неужитковим, та ще й у час війни. Та, дивлячись, що діється на фронті та з мобілізацією, для всіх очевидно, що до цих пір у ЗСУ людина, життя солдата, – не стали ключовою цінністю, а духовність не цінується як джерело перемоги.
І провина у цьому не лише влади.
Меншовартість – це заперечення і неповага до нашої духовності. Ми воїни і романтики, людяні і затяті водночас. Та ми успішні в усіх світах. Ми непоступливі господарі на своїй землі та щирі у повазі та прийнятті інакшості усіх інших націй. З нашої землі ніколи не дме вітер війни до сусідів. Такими є скрижалі української духовності.
Для Української України – кожен українець – це всесвіт. Цінуємо кожну втрату та радіємо кожному народженню. Якщо ж людина не має чи не задумується про духовність, то буття та буденність доводять, що назвати її «людиною розумною» – важко. Так, нерідко «духовністю» прикривають непотребні антилюдські вчинки. Наприклад, московити. Вони віками шиплять про «духовність», «загадочную душу» та «традиційні цінності». Але коли їх глашатаї від «придворних» Караганова чи Дугіна до чорноротих Соловйова чи Гундяєва та й путлера говорять про «духовниє скрепи», то вже увесь світ розуміє, що вони лиш прикривають своє душожерство та людиноненависницьку суть.
Для Української України духовність – це система цінностей. Цінності – це фундамент, на якому має постати міцна фортеця інтересів та обовʼязків титульної нації, гідність і воля політичної нації, справедливість та нездоланність національної держави усіх українців по духу.
Без таких завдань не здобути перемогу у війні незворотно, не вийде утвердити правила життя та захистити свій спосіб життя, де кожен українець по духу матиме можливість стати щасливим.
Наша історія свідчить, що наша духовність корінням сенсів – від слова дух. Вочевидь, говоримо про український дух, бо для кожної нації він по праву є іншим, бо кожен з них є наслідком їх власного архетипу.
Історія нагадує – без втіленої та захищеної української духовності – не буде успішної української нації.
На жаль, нині живемо у час обраного нами самими абсолютно бездуховного правлячого «зеленого непотребу». Та не тільки його. Ми говоримо про весь квазіполітичний клас. Квазі, бо рейтингоносні чи то «генерал в екзилі», чи «генерал-ексдовідник» до політичного класу, вочевидь, ще не дотягують, бо живуть чиновницьким життям без цінностей нації, що їх виростила.
Українською цінністю є повага і шана один до одного. Ніхто з нас не є янголом, ні у кого нема німба, та у кожного є хиби. Але справжня духовність українця по духу — це пошана права ближнього на свій світ та інакшість. Та для перемоги над зовнішнім та внутрішнім ворогом ми мусимо обрати апріорний та безумовний пріоритет і захист української духовності, бо лише вона творить успіх нашого способу життя – життя нації перемог. Ми не клякаємо перед царями, ми не вступаємось, коли наші вольності руйнуються, коли обрана влада потурає можливості. Ми прагнемо волі і заможності, а не покори і золотої купелі.
Без такої духовності, духу та цінностей – немає Української України та успішної нації. Буде лиш назва, глум, кріпацтво та чужа віра – буде Україна без українців.
Тому маємо знати — наша духовність – запорука та неспинне джерело віри і сили здобути щасливий світ у мирі на цій Благословенній землі. Шануймо і бережімо її, як себе, як свою родину, як свою Україну – тоді і переможемо.
Міркуватимемо далі.
Павло Жебрівський
