Проросійські владики розробили новий статут, який унеможливлює перехід громад у справжню Українську Православну Церкву, – повідомляє Правий Сектор Тернопільщини.
У частині «Структура та управління парафією» у пункті 2.2(и) зазначається: « До обов’язків настоятеля належить призупинення, за наявності достатніх підстав, виконання рішень Парафіяльних зборів та Парафіяльних рад з будь-яких питань з подальшим переданням цих рішень на розгляд єпархіальному архієрею». Тобто, по суті, якщо громада вирішить зробити збори, щоб змінити підпорядкування на Київський Патріархат і прийме таке рішення, то настоятель може просто зупинити цей процес. І за такого статуту він це обов’язково зробить. Якому батюшці захочеться втрачати цілу парафію і не маленький заробіток?
Пунк 2.7 взагалі передбачає зміну складу Парафіяльних зборів єпархіальним архієреєм. Цікаво, як вони збираються реалізувати цей пункт. До складу таких зборів включають священослужителів даної церкви, засновників храму та звичайних мирян, які регулярно беруть участь у літургійному житті парафії, тобто це всі, ті люди які мають право вирішувати важливі питання у долі їхньої церкви. Ким їх замінити? Хіба підставними особами, які не мають ніякого відношення до цієї релігійної громади. Звісно, всі оці куплені маріонетки будуть приймати рішення, які приноситимуть користь не звичайним вірним, а догоджатимуть проросійським владикам. Також за новим статутом скликати Парафіяльні збори не має сенсу, адже протокол зібрання все рівно затверджується керуючим Тернопільської єпархії Московського Патріархату, і аж тоді рішення набуває чинності (пункт 2.14). Якщо митрополиту щось не сподобається, то чхав він на волю своїх мирян, буде так як йому захочеться.
Та на позбавлені волі своїх вірних сепаратистська церква не зупинилася, вона ще вирішили обікрасти своїх мирян. За пунктом 3.7 і 3.8 всім нерухомим майно і будь-яким іншим майно, яке, слід зауважити, куплене за кошти звичайних мирян, має право розпоряджатися лише керуючий Тернопільської єпархії. Парадокс. Якщо релігійна громада прийме рішення про зміну підпорядкування на Київський Патріархат, то церква збудована на їхні кошти, залишиться у Московському Патріархаті, і вже вірні не зможуть зайти до храму помилитися.
Звісно, ціль всіх оцих реформ у статуті є одна. Унеможливити перехід релігійних громад у справжню Українську Православну Церкву, де не має брехні, де не має ненависті, де не має жорстокого «руского мира», а є лише всепрощаюча Любов до Бога та свого народу. Московська церква давно вже стала знаряддям великодержавницької політики Кремля, тому то й вона втрачає свою популярність серед українського населення, яке чітко відчуває загрозу нового захоплення північно-східним сусідом.
