Українець з-під Тернополя зі своєю зброєю у 1948 році
- Опубліковано: Микола Бандрівський
- —
- 12 Квітня, 2026 о 18:12
На цій світлині ви бачите Богдана Попіва під псевдо “Чорнобривий”, який у двадцятитрилітньому віці (у 1944 році) вступив до УПА. Родом він був зі села Малий Ходачків, що біля Великих Бірок неподалік Тернополя на Західній Україні. Нині ця світлина виставлена на сторінці УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting.
Під час свого останнього бою наприкінці липня 1948 року Богдан Попів був поранений і захоплений НКВДистами у полон. Вже там на допитах згідно з радянськими інструкціями робили фото заарештованих ворогів і на звороті однієї зі світлин слідчий власноручно написав: “…на фотографии сфотографирован я, Попив Богдан Михайлович совместно с изьятиым у меня оружием 28.07.48 г.” Після цього слідчий змусив нашого полоненого бійця поставити внизу на картці своє прізвище.
Перегляньте також:
- У Тернополі зупинили водія на “Мерседесі” з підозрілою речовиною та зброєю
- Як УПА ставилася до українців із дивізії СС “Галичина”
Окремо мушу сказати кілька слів про зброю, якою у своїй роботі користувався цей Богдан Попів. Отже, на світлині ви бачите його танковий кулемет Дехтярова, а ще – маузер К98к та ППШ-41 із пістолетним руків’ям. І, як доповнення до його (Богдана Попіва) озброєння у момент затримання у нього вилучено наган у кобурі та кулеметні ленти до поширеного на наших теренах “машінгвера”, тобто MG3.
… Що стало далі з Богданом Попівим, який на момент затримання його НКВДистами мав 27 років, мені невідомо. Можливо його розстріяли чи якось в інший спосіб замучили. Але можливо він й зумів якось вислизнути з тих ворожих застінків (доволі специфічний набір його зброї свідчить про те, що він знав толк у війні і міг готувати себе до подібного випадку у полоні).
У будь-якому разі ми бачимо, що у ті – вже далекі від нас роки в УПА йшли найсвідоміші чоловіки, які бачили, що якщо не переломити хребта отій німецькій гідрі і радянській сволоті з-за Збруча, то про Україну треба буде надовго забути.
… Ех, шкода, що такі красені як цей Богдан Попів, по якому мабуть сохло не одне дівоче серце, ніби розчинився у лихолітті тієї минулої війни…
Микола Бандрівський
