Олександр Вільчинський: «Головне був не результат, а процес»

Опубліковано:
15 Березня, 2017 о 15:43

Письменник Олександр Вільчинський по-справжньому навчився рибалити після 40 років. Почав ловити багато риби і тільки велику. До того ловив мало і маленьку. Розповів, чому мріє рибалити щодня, – пише Терен з посиланням на Про.те.

У комп’ютері завів собі таблицю, де зверху – дні, а збоку – види риб. Ходжу навпроти в магазинчик «Фреш» і там в дівчат важу, бо в них точна вага. Цього літа рекорд. Карась – кіло 400. Лин – кіло 200 і навіть окунь – 600 грамів. Потім в кінці сезону подарував дівчатам по карасеві до кілограма за те, що вагу використовував.



Це супер – мріяти про літо, про риболовлю. Уявляти, як перший раз випливаєш на човні після довгої перерви. Минулого літа це було феноменально. Туман такий, що не видно до 10 метрів. Пливу в тумані, нічого не бачу. Тільки чую, як ще чиїсь весла хлюпають. І потім з туману випливає інший рибалка.

Читайте також

Тернопільський письменник Олександр Вільчинський про гібридну війну і гібридне перемир’я
На службу в зону АТО пішов письменник, журналіст і науковець із Тернополя Олександр Вільчинський
Тернопільський письменник шукав у замку привидів та писав роман

Рибалю з дошкільного віку. Головне був не результат, а процес. Дещо тато мені показував на річці Збруч. Потім в Борщівці Лановецького району, де я виріс, рибалили з двоюрідними братами на річці Горинь. Там став великий, розділений греблею надвоє. Були й інші стави. В лісі є знамените озеро Ставки, про яке написав у своєму романі. Там я одного разу ледь не втопився. Був у другому класі. Я, тато, сусід і його син  поїхали на це озерце і заплили десь до середини. Я зрозумів, що в мене нема більше сил плисти далі і почав вертатися. Не вистачило сил навіть назад. Я встиг гукнути і пішов під воду. Пам’ятаю – очі відкриті, вода жовта, нічого не видно. З останніх сил думаю, що під водою ще трохи пропливу. І тут хтось мене за руку витягнув. То був тато. Потім жартували з того. Я просив не казати мамі. Мама все одно дізналась. Трохи сварила – тата більше, ніж мене.

Після дощу з ліхтариком збираю великих хробаків. На них дуже добре клює. Виходжу, коли стемніє. Влітку мене можна побачити, коли ходжу навколо будинку. Маю на лобі рибальський ліхтарик. Відерце з-під майонезу, з прорізаною в кришці дірочкою. Туди збираю черв’яків. Тримаю в холодильнику. Якось дружина терпить. У нас два холодильники, Богу дякувати. Маю там своє відділення.

Мрію рибалити щодня. Ввечері і зранку, ввечері і зранку. Здоров’я вистачає на два-три дні в тиждень. Якщо червень, то риболовлю починаю половина 4-ї ранку. Приїжджаю, коли ще темно. 10 хвилин йде на накачування човна, то вже сіріє. І так до години 12-ї. Іноді довше. Буває, що не дуже клює. Буває, що супер клює. Кілька разів пробував на тернопільському ставі, але тут мені чомусь менше щастить.

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Анастасія Шмир
17:13, 15 Липня, 2024

“Хочу знайти свого чоловіка”, – дружини зниклого безвісти військового з Тернополя

Блоги

ТОП новини тернопільщини: