Мене не цікавлять наміри, мені важливий ефект.
Або чому важливо робити те, що тобі подобається частіше, а не лише коли свято? )
Перегляньте також:
Вивчення, застосування і просування менеджменту організацій та проєктного менеджменту накладає відбиток на сприйняття певних речей і подій.
Ловіть трохи роздумів про ікони в кабінетах та вишиванки на свята.
Почну з Цінностей. Є чимало визначень цього поняття, ось одне з них: “Цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров’я тощо, заради якого вона живе.” Простими словами – це те, чим людина керується при прийнятті важливих рішень.
Якщо це перенести на громадську діяльність, то при розробці стратегії розвитку, громадська організація (ГО) приймає власні цінності (напр. Командний підхід в діяльності, Орієнтованість на результат та ін.). Нові члени ГО мають знати ці цінності і приймати їх, або ні. Бо ГО це, у першу чергу, Люди, і якщо тобі не підходять цінності більшості, то тобі буде важко працювати у цьому колективі.
Також, обираючи партнерську\донорську організацію ГО аналізують – збігаються або кардинально розходяться цінності, і таким чином обирають партнера або відмовляють у співпраці.
Цінності можуть матеріалізуватись у конкретні символи. До прикладу, коли ми бачимо ікону в приміщенні то розуміємо, що тут живе чи працює віруюча людина, отже вона керується християнськими цінностями (істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов’язкову, совісті, честі).
Якщо ж ми бачимо патріотичні символи – національний стяг, тризуб, текст гімну, портрети відомих українців, вишиванку та ін., ми розуміємо, що людина розділяє національні цінності. Національні цінності – це матеріальні й духовні цінності, які нація отримала у спадщину від своїх пращурів. Патріотизм, соціальна справедливість, духовне надбання, добробут, система міжнародних зв’язків, національна безпека, сімейні та індивідуальні цінності: моральність, релігійність, взаємотерпимість, миролюбність, доброзичливість, працелюбність завжди притаманні українцям і відображають український національний характер (знайшов в Інтернеті).
І тепер, коли людина окутала себе християнськими та національними атрибутами, які символізують конкретні цінності – ми очікуємо від неї конкретні дії, конкретні результати та ефекти. Що ця людина не буде красти та займатись схемами, а працюватиме на громаду і Україну.
І тут нам “прилітає” чергова новина про затримання\обшук у чергового віруючого патріота, який у вишиванці, на фоні ікон, яких більше ніж у деяких церквах. І приходить усвідомлення, що цими атрибутами просто прикривались, щоб здаватись, а не бути.
І так, мені приємно бачити людей у вишиванках, особливо коли це звичайний, а не святковий день. І так, я знаю чимало справді віруючих Людей, і знаю про них по їхніх справах, а не по 100500 ікон і хрестиків.
