З-під окупації — на вогневі позиції: історія командира гармати 50-ї окремої артилерійської бригади з Тернополя
- Опубліковано: Ніка Холодовська
- —
- 4 Лютого, 2026 о 20:03
Олексій, 26 років, молодший сержант. Родом з міста Олешки Херсонської області, яке нині перебуває під тимчасовою окупацією. До початку повномасштабного вторгнення працював за кордоном. Після повернення в Україну понад пів року прожив на тимчасово окупованій території. Згодом виїхав на підконтрольну Україні територію та оселився у Львові.
Улітку 2024 року отримав повістку, призваний на військову службу по мобілізації. Після проходження підготовки на полігоні, сержантських курсів був призначений на командира в артилерійському підрозділі.
Перегляньте також:
- Віталій Кличко передав від громади столиці захисникам на фронт ще майже 3 100 БпЛА
- Назавжди 23: на війні від травм загинув воїн з Тернопільщини Орест Бабик
Перший його бойовий вихід у ролі командира гармати відбувся на Чернігівщині.
— Перші постріли далися важко морально, адже відповідальність за людей і техніку була новою. З кожним виїздом приходить розуміння можливостей гармати та дій розрахунку, формується взаємодія в підрозділі, — зазначає військовослужбовець. Розрахунок гармати складається з військовослужбовців різного віку та з різних регіонів України — Закарпатської, Рівненської, Харківської областей. За словами командира гармати, ефективність артилерійської роботи безпосередньо залежить від злагодженості дій кожного військовослужбовця.
— Кожен номер розрахунку виконує своє завдання: орієнтування гармати, підготовка боєприпасів, встановлення підривників. За відсутності взаєморозуміння між військовослужбовцями результативна робота неможлива, — підкреслює він.
Олексій проходить службу на самохідній артилерійській установці калібру 155 мм «Богдана».
— Установка проста в експлуатації, надійна та пристосована до роботи в польових умовах. Мінімальна кількість електронних систем дозволяє виконувати завдання навіть у складних умовах бойового застосування, — говорить командир гармати.
Говорячи про рідне місто, військовослужбовець зазначає, що після деокупації Олешки потребуватимуть повної відбудови.
— Повернутися додому хочеться, однак наразі головне — звільнення території та збереження держави. Відновлення міста можливе лише після перемоги, — наголошує він.
Військовослужбовець звертається до громадян, які розглядають можливість проходження служби:
— Сьогодні Сили оборони України потребують особового складу на всіх напрямках: у бойових підрозділах, логістиці, транспортному забезпеченні. Навіть без досвіду можна набути необхідних навичок поруч із підготовленими військовослужбовцями. Важливо зберегти те, що вже створено з початку повномасштабної війни.
Історія Олексія — це приклад шляху від цивільного життя до відповідальної служби в артилерійському підрозділі в час війни, коли країні потрібен кожен. Долучайтесь до наших підрозділів. Тел. 096 754 94 09.
Юрій Кульпа
