Йти до сонця
- Опубліковано: Вікторія Дайвер
- —
- 23 Серпня, 2026 о 22:21
Людина до сонця іде. Це слова нашого земляка, поета Степана Будного, якого ми згадуємо сьогодні, у день його народження. Це було його життєве кредо.
Він писав про світ із радістю і любов’ю — до життя, до рідної землі, до людей, до України. В його поезії так багато світла:
Перегляньте також:
- Вірші, які стали відео: тернополянка Зоряна Биндас втілює проєкт «В_цілі_ТИ»
- Як захиститися від сонця в спеку: від Тернополя до Японії. Поради, які врятують шкіру, волосся та очі
«В пісню душу вкладу я гарячу,
Розхвильовану душу свою,
Світлі мрії і думи юначі
На папір переллю».
«Тернопілля, рідне Тернопілля,
Земле мила, барвінковий світ…»
Так тепло він говорив про край, який любив!
А життя Степана Будного було дуже коротким — він прожив неповні 25 років. Тяжка онкологічна хвороба стала його найважчим випробуванням. Але навіть тоді він продовжував творити, залишаючи у своїх віршах те, що було в його серці.
Коли поет писав «людина до сонця іде», в його вірші було багато молодості й радості: біле жито, жайворонок, ранкове небо, сонце у хлібах — світ, у якому так природно «радісно жити». Тоді він ще не знав, якою складною виявиться його власна дорога до сонця.
Сьогодні, знаючи його короткий і непростий шлях та маючи власний досвід життя у час війни, в цих слова мимоволі бачиться напрям. Про те, куди варто йти, коли непросто: до сонця, до світла. Мабуть, у цьому і є сила слова, яке переживає свого автора: змінюється час — і ми знаходимо в ньому щось своє.
І так символічно, що день народження Степана Будного — 23 серпня, сьогодні ще й День Державного Прапора України, а завтра — День Незалежності.
Тож нині хочеться згадати нашого земляка, його коротке життя і його слова. І почути їх уже по-своєму в свій час.
Він написав:
«Людина до сонця іде».
А сьогодні хочеться сказати також:
Україна до сонця іде.
