Про оголошення стану війни
- Опубліковано: Павло Жебрівський
- —
- 8 Квітня, 2026 о 15:08
12 років вторгнення та 5-й рік повномасштабної війни не стали ні причиною, ні підставою для влади й опозиції оголосити та реалізувати мобілізацію всієї держави і всієї нації.
Розпочинати, згідно з Конституцією, потрібно з оголошення стану війни. Це стане спусковим механізмом для мобілізації української нації, її вимог до влади, власних зусиль у силах оборони та мобілізації економіки для перемоги.
Перегляньте також:
- Ілюзія миру: чому росія не збирається зупиняти війну
- Від рaкетних військ 90-х до сучaсної війни: шлях Глaдіaторa з тернопільської бригади, який повернувся у стрій
Ми чуємо облуду Банкової про те, що не будуть оголошувати стан війни, бо тоді перестануть допомагати наші західні партнери, адже це означатиме їхнє входження у війну.
Наголошу, що проблемна дискусія, яка у нас може виникнути, — це перемовини з МВФ. Але для цього існують дипломатія, ООН, ОБСЄ. Світ не збирався воювати після Другої світової війни, а тим паче — у Європі. Вочевидь, усі інституції та процедури виписувалися і створювалися так, щоб війну не допустити, упередити, застерегти.
Та це не завадило створити воєнну ініціативу «Рамштайн», не змінюючи Статуту НАТО, отримати допомогу G7 без бюрократії ООН, отримувати кошти і закуповувати зброю через «треті» країни від партнерів, які мали бажання і відповідальність долучитися до подвигу української нації.
Окрім того, взаємовідносини між європейськими країнами, Канадою, Японією, Південною Кореєю точно не зупиняться, і підтримка буде продовжуватися. Тобто двосторонні угоди залишаться чинними. МВФ — це до 10% фінансової допомоги Україні від загального обсягу допомоги всіх країн. Звичайно, МВФ — дуже важливий індикатор сприятливості. Але ні світ, ні МВФ не були готові до того рівня ескалації, який відбувається зараз.
Якщо сьогодні міжнародні інституції змінюють регламенти своєї роботи, бо йде агресія проти цінностей, на яких вони засновані, то і МВФ також внесе зміни до своїх процедур. Так само це зробить і ЄС із процедурою одностайного голосування. Є досвід НАТО, коли Дональд Трамп вимагав підвищення внесків країн, що в підсумку пішло нам на користь: країни вирішили, що 65% оборонних закупівель здійснюватимуть у межах ЄС, а не в США. Ось де має проявлятися мистецтво дипломатії.
Наприклад, якщо є законодавство Південної Кореї, яка не фінансує і не надає військової допомоги воюючим країнам, то вона передає зброю будь-якій країні-партнеру ЄС, а ті вже постачають її в Україну. Головне, щоб «брокери з РНБО» не пропонували постачати зброю в Україну через «прокладки» за «долю малу».
Вільний світ давно прокинувся. Він давно знає і бачить наповнення криптогаманців «менеджерів на крові», давно обліковує нерухомість, оформлену на офшорних бенефіціарів. Саме це зупиняє політичні рішення партнерів щодо реформування своїх процедур допомоги Україні, а не бюрократія минулого століття.
Нам усередині країни потрібні зміни в законодавстві щодо стану війни: функціонал, повноваження, регламент і провадження стану війни в територіях, галузях, секторах безпеки.
З найпростішого і найбанальнішого: чому Міноборони при трьох міністрах закуповує дрони чи іншу продукцію для фронту за цінами у 3–4 рази вищими за собівартість? Чому поліцейські не можуть служити у війську, хоча б на ротаційній основі, а зарплату отримують більшу, ніж солдати? Чому заборонили ДФТГ, а тепер рекламують приватне ППО? А скільки «проведено тендерів» та викопано траншей, які точно нікому не знадобляться або облаштовані не для війни?
Усе це — наслідки неприйнятих політичних рішень щодо мобілізації держави внаслідок оголошення стану війни.
Стан війни — це не просто призначення військових на керівні посади. Передусім це означає, що люди на державній службі матимуть додаткову відповідальність і звітність. Кадрово це взагалі не проблема. За аналогією з Другою світовою війною, цивільний керівник області призначався на генеральську посаду (не плутати зі званням) і продовжував керувати.
Але стан війни передбачає його відповідальність, передусім у дотриманні Конституції та законів України. Мародерство і корупція прирівнюються до державної зради й караються у прискореному режимі. Після цього гасло «Все для фронту, все для перемоги» працює по всій країні — у тилу і на фронті.
Це дозволить мобілізувати не лише військо, а як мінімум 60% працездатних українців. Тоді економіка, освіта, культура працюватимуть на перемогу: електрик не буде штурмовиком, спортсмен — зенітником, а мер не буде спочатку засівати клумби, а придбає антишахедний дрон для міста.
Тобто всі сфери життя будуть зосереджені на перемозі країни.
А фіксувати, що під час повномасштабної війни в Україні з’явилося понад п’ятнадцять доларових мільярдерів — ось це і є наслідок неоголошеного стану війни. Стан війни — це не всевладдя бюрократії. Це, передусім, відповідальність чиновників перед законом, міжнародною спільнотою, країною і нацією.
Павло Жебрівський
