З історіями успіху «інвестиційної» компанії Хелікс знайомі вже понад 260 тисяч наших співвітчизників, які в силу різноманітних обставин наважилися вкласти гроші у цю оборудку. Ще більше їхніх родичів і друзів чули захоплюючі розповіді про перспективи такого партнерства. Численні сторінки у соціальних мережах, буклети і брошури вже понад два роки намагаються переконати мільйони українців у тому, що Хелікс це не пересічна фінансова піраміда. Однак, нещодавнє затримання правоохоронцями трьох найвищих керівників компанії за підозрою у шахрайстві переконливо свідчить – у Хеліксу є «темна» сторона, про яку знають одиниці, і вони вперто намагаються мовчати, – пише Реально.
Фактично, Хелікс як компанія із залучення «інвестицій» народився у 2014 році. Його ідея, формат та методика діяльності була не новою. Засновник та ідейний натхненник Хеліксу Дмитро Нагута не любить про це говорити, але за довго до створення «HELIX GROUP» він вже мав досвід подібних проектів.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Ще в часи буремних 90-х він був «сотником» у фінансовій піраміді «МММ», сумнозвісного Сергія Мавроді. Це був його перший досвід і перші легкі гроші. Згодом він отримав можливість розвиватися і рости над собою у інших менш масштабних, але від того не менш скандальних проектах: Легіон, Легіонери-МММ, Селебреті Євразія Корпорейшн, кожен з яких залишив після себе тисячі обдурених вкладників.
Здобуваючи таким чином досвід Дмитро Нагута досконало вивчив кухню створення пірамід та поставив її на наукову основу. Розроблення чіткої методології визначення цільової аудиторії проекту, позиціонування та підбір ключових меседжів, формування позитивного іміджу проекту – все це дозволило поставити процес залучення лохів до «інвестиційного» проекту на промислові рейки. Якщо раніше Дмитро Нагута працював на високих щаблях чужих пірамід, то Хелікс став його першим власним великим проектом, який він розпочав уже володіючи як необхідним досвідом, так і ресурсами для його швидкого старту.
Піраміди у древньому Єгипті поряд із архітектором будували тисячі рабів. Так само і для будівництва сучасних фінансових пірамід Нагуті були потрібні помічники – люди чиїми руками він би найуспішніше реалізував свою ідею. Для того щоб ці раби не почували свою меншовартісність, він влучно назвав їх президентами і директорами, а красиві додатки до їх статусу на кшталт «платиновий» та «діамантовий» допомагали доповнити ореол їх надуманої успішності та значного впливу у компанії.
Таким чином найближчими його соратниками стали «діамантові» президенти Роман Фелик та Богдан Воронцов. Обидва тернополянина вже встигли на той час спробувати смак легких грошей, а тому чітко розуміли на що вони йдуть і чого прагнуть. Зокрема Роман Фелик до початку своєї карколомної кар’єри у Хелікс встиг напрацювати на судимість за організацію незаконних азартних ігор. А взагалі, вони разом ідеально підходили для роботи із основною цільовою аудиторією «інвесторів». У Тернополі за задумом Нагути це мала стати молодь, вчорашні та сьогоднішні студенти, чиї батьки за кордоном важкою працею заробляють долари і євро для свої чад.
Читайте також
Вони обоє випромінювали успіх. Молоді, доглянуті чоловіки на дорогих які усім своїм виглядом переконували лошків у тому, що Хелікс це ключ до їх успіху. Фелик любив вихвалятися, що він, не працюючи жодного дня, не уявляє як можна жити за п’ять тисяч гривень на місяць, а ті хто так живе це нижча каста, невдахи і відверті лохи. Природно, що для молоді такі аргументи мали вагу і вони радо віддавали свої гроші. Втілюючи у життя цю концепцію, вони зробили ставку на молодіжних «авторитетів», вчорашніх КВНщиків, ведучих та організаторів численних розважальних заходів, одним словом тих кумирів, на яких рівняються і яким довіряють студенти. Саме таким чином в числі директорів Хелікс з’явилися веселі балагури Сергій Фалендиш та Юрій Мікоф, яких молодь вважала «своїми хлопцями».
Зазвичай, студенти грошей несли не багато, але Тернопіль студентське місто і таких «інвесторів» тут багато. Більшість з них долею грошей особливо не переймалися і вважали, що якщо й прогорять, то це не страшно. Гроші зароблені не ними, батьки ще передадуть. Працювати з таким контингентом одне задоволення – всі вони активно користуються соціальними мережами і тимчасовий успіх одного швидко стає відомий сотням. Ну а претензій вони ніколи не виставлятимуть, бо ж грошей цих їм не шкода, а в очах друзів виглядати лохом не дуже хочеться – це ж який удар по їх іміджу. Імідж для багатьох з них це все.
Ось так Тернопіль і став одним із тих міст, у яких Хелікс набув чи не найактивнішого розвитку. Загалом же, нам вдалося качнути всю Україну. Як я тепер розумію, це не вимагало значних зусиль.
Українські медіа ніколи не гребували тим, щоб за кілька гривень, а тим паче доларів, поширити під виглядом об’єктивної інформації проплачені замовниками рекламні матеріали. Кілька публікацій у таких авторитетних виданнях як «Деньги», «Корреспондент» або «Forbes Украина» – і про ваш інвестиційний проект вже говорять як про серйозну компанію, яка заслуговує на довіру. Після такої нетривалої рекламної кампанії в 2014 році ми почали качати народ, обіцяючи захмарні прибутки, відпочинок за кордоном та придбання автомобілів, нерухомості VIP класу. Першого ж місяця вкладникам одразу виплатили солідні дивіденди. Прибутковість інвестиційних пакетів в окремих випадках досягала захмарних 70% місячних. Гачок з наживкою був закинутий, а далі усі хто чекав на халяву почали як заворожені нести свої гроші. Перспектива шаленого багатства начисто відключала людям мізки, більшість навіть не задумувався про оформлення документів. Зрештою, навіть ті документи, що оформлялися були абсолютно нічого не варті.
Виставляти фінансові претензії фактично не має кому. Усі члени правління «HELIX GROUP», в тому числі й Дмитро Нагута офіційно безробітні. За документами вони не мають жодного відношення до кампанії. Іншими словами, у випадку якихось цивільних позовів до Хелікс, компанія відповідатиме виключно власним майном.
А тут вже криється найцікавіший фокус. Широко розрекламована Дмитром Нагутою інвестиційна компанія «HELIX Capital Investments LTD» зареєстрована у Великобританії. Будь хто може це перевірити у відкритих реєстрах. Згідно із законодавством королівства, LTD це аналог нашої звичайнісінької ТОВки, учасники якої відповідають за її зобов’язаннями у межах внесків до статутного капіталу. А статутний капітал «HELIX Capital Investments LTD» становить аж цілих 500 фунтів! Ну а засновниками цієї інвесткорпорації є колишні громадяни Росії, знайомі вже згаданого Сергія Мавроді.
Усі придбані за кошти інвесторів котеджі, казино, автомобілі, фармацевтичне обладнання, та багато-багато іншого, все це не належить Хеліксу. Насправді, це приватна власність його засновників, яка не може бути відчуженою в них для компенсації збитків кампанії. Навіть якщо хтось з вкладників наважиться виставляти фінансові претензії до «HELIX GROUP», максимум на що вони можуть розраховувати це 500 фунтів, і то у випадку їх перемоги у тривалій судовій тяганині в судах Великобританії.
Саме тому зараз Нагута намагається переконати вкладників забрати з поліції свої заяви, оскільки лише конфіскація майна за вироком у кримінальній справі може позбавити його багатомільйонної нерухомості, придбаної за кошти інвесторів. Можливо хтось і забере заяву, але я в це не вірю. Принаймні зараз я бачу єдиний шлях повернути їм хоча б частину своїх грошей – це бути визнаним потерпілим у кримінальній справі, яку розслідує тернопільська поліція. Якщо слідчі не спокусяться на пропозицію стати щасливим власником котеджу в Кіпру та доведуть справу до кінця, то можливо за кілька років потерпілим повернуть якщо не всі, то частину привласнених інвестицій.
На прохання нашого співрозмовника редакцією змінило його ім’я, аби він не зазнав переслідування та помсти обурених вкладників або ж колишніх партнерів.
