Синьо-жовтий реквізит і старе нутро: про нових «правильних українців»
- Опубліковано: Остап Дроздов
- —
- 12 Серпня, 2026 о 10:43
Головна проблема Полякової полягає в тому, що вона не зуміла вчасно стати типовим перефарбованцем, як це зумів зробити верховний лідер перефарбованців – вчасно переродитися, перевзутися й почепити на піонерське нутро какоїразніци синьо-жовтий реквізит. Ображеними й побутово-зденервованими вустами Полякової промовляє те саме нутро тих самих людей із породи кокошників, яких, без перебільшень, до стану афекту замахали постійні нагадування їхнього ватного минулого. Не всі, як дехто, здатні так швидко перестрибнути з лаптів у берці.
І тому їм – поміщеним у суцільний дискомфорт тьотям і дядям – найбільше дошкуляє несправедливість. Наприклад, Поляковій злобно випоминають 2015 рік, коли вона виступала у москві, але всі забули про всю обойму нашої шоу-індустрії, яка в повному складі до повномасштабного вторгнення працювала на російському сегменті, тим самим розмиваючи кордони своєї країни. У березні 2014 року в Петербурзі росіяни, приміром, скасували концерт «Океану Ельзи», і тоді за Вакарчука вступився Агутін, чию пісню «Буду всегда с тобой» Вакарчук заспівав у 2013 році в тій самій Юрмалі. Зараз, наприклад, повні арени збирає Макс Барскіх, який за півроку до війни, у 2021 році, отримав премію як найкращий російськомовний виконавець за дует із російською співачкою Zivert. До 2022 року в Півоварова майже не було україномовних пісень – а тепер він кумир молодьожі. Те саме – Алєксєєв, Меловін, Дорофєєва, Кісельов, Козловський і ціла плеяда двомовних (із перевагою в російськомовність) артистів. Чого далеко ходити: зараз «зразковим українцем» є діяч, який жив, працював і бізнес вів на території росії, а в 2020 році навіть таємно зустрічався в Омані з Патрушевим, а потім на його літаку вертався в Жуляни – і нічого, зараз цей діяч є символом незламності.
Полякова в цьому плані набагато щиріша. Вона принаймні не вдає з себе україночку з віночком польових квітів на голові. Краще не знати, хто такий Коновалець чи Мельник, аніж театрально вдавати з себе їхніх пошановувачів. Полякова неконтрольовано виплескує все те, що накопили какіразніци за всі ці роки пресингу, оглядань, самообмежень і дискомфорту від Пасіонарного Українського поблизу. Авжеж, їх це задовбало. Авжеж, їм у печінках сидить екстравертна «правильність». Авжеж, їм неприємно від постійних нагадувань про кокошнік на балді. Варто відтепер готуватися: какіразніци принишкло перетерплять усі ці борошна й почнуть вертати все на круги своя. Ми недооцінюємо, наскільки чисельним є цей масив – людей, яким усе важче й важче прикидатися правильними, коли зросійщена душа жаждєт свободи. Люди не міняються – лише пристосовуються.
Остап Дроздов
