Корінний тернополянин пан Борис, який народився 1943 року, розповів про найвідомішого тернопільського злодія Станіслава Браніцького, більш відомого як Стахо-вар’ят. Відомо, що до 1939 року Стахо був “патентованим злодієм”, який мав санкцію поліції на дрібні грабунки, – пише Доба.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
У 30-40-50-их роках у Тернополі не було жодного замка чи сейфа, якого не міг відкрити Стахо. У місті багато старших людей знають історію, як Стахо відкрив сейф начальнику міської міліції, який ненароком загубив від нього ключ.
— Начальство терміново були потрібні документи із сейфу. Міліціянти терміново обшукали вулиці міста, знайшли Стаха і привели його до начальства. Стахо попросив всіх вийти з кабінету на 3 хвилини. Коли началльник з підлеглими зайшли, то побачили всі документи із сейфа на столі, а сейф знову був закритим. До того ж Стахо нікому не відкривав секретів відкривання сейфів і замків, тобто він був своєрідним “монополістом” у місті у цій справі, — повідомив Іван Рудакевич.
Старожил пан Борис пояснив, чому Стаха називали вар’ятом.
— Стахо-вар’ята я пам’ятаю. Я народився в тих краях, де він жив. В тому районі, де вулиця Багата. Він був сильніший спеціаліст, слюсар, ремонтував замки. Через що його називали вар’ятом? Він любив трошки випити. Ринок був за тих часів там, де Підзамче, де готель Тернопіль зараз. Там нафту продавали. Ринок був на вулиці Суворова, а зараз Замкова, — пригадує чоловік.
Він каже, що Стахо завжди можна було знайти на ринку, бо він любив там випивати у кнайпах.
— Були історії з ним. В міліції чи замок зіпсувався, чи ключі від сейфу загубились, то йшли до Стахо-вар’ята на ринок. Ринок ще був там, де колись був кінотеатр, а зараз “Гранд-Україна”. Стахо як випив, то він таке виплітав, що можна було вмерти. Він в дійсності вар’ят був, — резюмував пан Борис.
— Мама розказувала, що Стахо-вар’ят був польського роду, що люди його знали через його золоті руки, що якщо хтось губив ключі, то звертались до Стаха, він відчиняв замки. Розказувала, що він мав такий шкіряний саквояж, в якому були різні ключі, відмички. Також мав тачку (так мама казала), на якій возив макулатуру. Був він високим кремезним, ходив завжди у світлому брудному плащі, і постійно щось бубонів, а коли вип”є, то кричав щось, матюкався. Казала, що жив десь в районі Оболоня, помер десь в 1960-х, — розказує Саня Жуковський
Нагадаємо, минулоріч тернополянин Соломон Вайсберг зняв фільм “Стахо-вар’ят з Тарнополя!”. Стрічка у стилі любительської документалістики.
Джерела: “Мій давній Тарнополь“, “Від Тарнополя до Тернополя“, сторінка Тараса Циклиняка на Youtube.
