Про «антиміграційну істерику» кричать ті, хто почав «істерику міграційну»
- Опубліковано: Юлія Сиротюк
- —
- 28 Травня, 2026 о 16:01
Якось дивно виходить
Про «антиміграційну істерику» кричать ті, хто почав «істерику міграційну»
Перегляньте також:
З якого це дива ми негайно маємо заселити в Україну від сотень тисяч до мільйонів мігрантів?
Бо що?
Розчинити країну української нації, яка тисячоліттями бореться за право бути собою і жити на своїй Богом Даній землі ідея навіть не те, що неоднозначно, а здається диявольськи жахлива.
Ми вже мали приклади, коли знекровлену країну війнами, окупаціями, найбільше Голодомором заселили мігрантами.
Та мріяли створити єдіний савєтскій народ.
Що з того вийшло?
Замість українського Донбасу отримали проросійський анклав з насєлєнієм, яке так ніколи не усвідомило вдячності землі, яка його пригостила і громадянства, яке зобовʼязувало.
Така ж ситуація була й на західному порубіжі, де імперська колонізаційна політика привела до утворення чужоземних анклавів, які при будь-якому конфлікті вставали на боці країни-походження, а не України.
Зрештою неконтрольована мігрантська політика привела до неконтрольованих наслідків в Європі, які приводять до обґрунтованих протестів автохтонів.
І уроки з яким мали б бути принаймні ретельно проаналізовані.
Зрештою йдеться про колонізацію знекровленої війною країни, що пережила кілька столітню окупацію, денаціоналізацію, Голодомор і дві світові війни на своїй території.
Націю, яку постійно намагалися і намагаються знищити, колонізувати, реформувати до сліпоти «современими вогнями»
В нашій історії було не раз критичне зменшення населення.
Після монголотатарської потопи, Руїни, Голодомору і ЇЇ світової війни. Але тоді заміщення українців не називали міграцію. Це були неприховані спроби колонізації.
Тому питання, яке може критично вплинути на долю української нації має бути обговорене раціонально, зважено.
Наразі ж маємо проміграційну істерію.
Без аргументів. Але з істеричними старозавітними пророцтвами про нашу смерть у випадку якщо не завеземо/не впустимо кілька мільйонів чергових монголо-татар.
А ще маємо огидне звинувачення людей, які мають іншу як на мене притомнішу і раціональнішу думку.
Зрештою, мають право цю думку висловлювати і обстоювати.
Наразі думаю логічно почати дискусію про надання громадянства людям, які готові воювати або воюють за Україну.
Які кровʼю здобули це право.
А там побачимо. Бажано після війни.
І проведемо аргументовану дискусію.
І чітко проаналізуймо щоб не повторити помилки наших західних партнерів.
Коли неконтрольована міграція разом з неочевидними можливостями створила істотні проблеми з прогнозовано негативними наслідками…
Бо інколи з нинішньої оптики здається «все дуже неоднозначним», хто насправді переміг в битві при Пуатьє.
А ще дуже попросив би опонентів дуже толерантно обирати слова для дискусії і поцікавитися ставленням до цієї проблематики воюючої частини України та нації.
Матерів загиблих дітей. Вояків. Волонтерів.
Мені здається що більшість моїх побратимів воюють точно не за це щоб мене і моїх прадідів замістили на своїй землі…
Юрій Сиротюк
