29.08.2026
18:53:47
українська журналістка, редакторка радіопрограм. Членкиня НСЖУ. Заслужена журналістка України.
Амман. Йорданія. Про мою Йорданію можна писати книжку з величезним обсягом цікавої інформації. Я зупинюся лише на українських акцентах. Не кожному пощастить у далекій екзотичній країні, на перехресті цивілізацій, бо Близький Схід століттями був місцем зустрічі Європи, Азії та Африки, працювати з українськомовним гідом-арабом. Халед Омар Абу Хадід, знаючи мою відразу до мови окупанта, просто сказав, що я можу розмовляти з ним українською.
Навчався Халед у Києві, у медичному виші. У Франції закінчив магістратуру з мікрохірургії і повернувся на батьківщину. Сказав, що обридло у світах бути іноземцем. Тепер він — провідний гід золотими сторінками своєї країни. У нього велика родина, він десята дитина в сім’ї, має родинні оливкові сади. Він не тільки розпитував про війну в Україні, а й сам багато розповідав, бо має друзів у нашій країні. Бував у Дніпрі, Одесі, Києві.
У маршруті Халеда — визначні місця світового значення. Коли ми ввійшли в туристичне серце Йорданії, об’єкт культурної спадщини ЮНЕСКО, одне із семи чудес світу — Петру, він розповів, що кілька років тому тут, на висоті гір, у День Державного Прапора України розвивалося тридцятиметрове синьо-жовте знамено під звуки піаніно українського віртуоза, композитора Євгена Хмари. Він виконував Гімн України.
Ми стояли у вузькій і довгій ущелині — проході до міста, стіни якої сягають понад 80 метрів заввишки. Халед показував, що піаніно стояло на недоступній верхівці палацу, висіченого просто в рожево-червоних скелях із пісковику. Інструмент надали представники виробника музичних інструментів YAMAHA в Йорданії — компанія GIRHOMA. Хмара розповідав Халеду про свої міжнародні тури, адже за ці роки він виступав у Білому домі, Букінгемському палаці, Китаї, Кувейті, Канаді, а також мав концерти в Україні.
«Для мене було великою честю працювати з таким видатним талантом. Дуже приємно, що композитор-піаніст світового масштабу виявився відкритим, дружелюбним і усміхненим. Я пишаюся нашим знайомством. Вдячний представникам українського Посольства в Йорданії та персоналу Йорданського туристичного бюро, бо без їхніх спільних зусиль ця програма залишилася б нездійсненною», — сказав Халед.
Назва «Петра» означає «скеля». Це місто з каменю, розташоване на висоті понад 900 метрів над рівнем моря у вузькому каньйоні Сік.
Халед розповідає, що це найпопулярніша історична пам’ятка Йорданії. У минулому — столиця Ідумеї та Набатейського царства, пізніше — важливе місто Римської імперії. Потім тут були візантійці й араби. Будівлі з’явилися тут із другого століття до нашої ери. Це було перехрестя двох найважливіших торгових шляхів: із Червоного моря до Дамаска і з Перської затоки до узбережжя Середземного моря. Упродовж восьми століть це приносило Петрі велике багатство.
Але коли римляни відкрили морські шляхи на схід, місто спорожніло. Пам’яток, споруджених після VI століття нашої ери, практично немає. Мою увагу заполонили не тільки амфітеатр, який підкреслював присутність римлян, чи вирізані в камені печери із сувенірними лавками, а й величезні кам’яні куби.
За словами Халеда, це найдавніші споруди Петри і втілення бога Душара. І в мене спрацював асоціативний ряд, особливо після припущення гіда про жертовний камінь якогось племені, яке принесло сюди мистецтво кераміки і роботи з каменем. Наші пращури поклонялися богу сонця — Ра. Розрив у два тисячоліття з Трипіллям для мене не означає, що та цивілізація, яка дала людству прирученого коня, колесо, плуг, керамічний посуд, іграшки й прикраси, карту зоряного неба з арійським календарем, на якому сьогодні 7534 рік від «сотворення світу», не проросла в культурі інших народностей на півдні континенту.
Як же ці великі куби з рівчаками на поверхні схожі на наш жертовний камінь у Монастирку, що на Тернопільщині, на дольмени, мегалітичні стародавні пам’ятки — кам’яні столи, яких багато в Україні. На них приносили в жертву, можливо, навіть не тварин, а хліб, фрукти, вино. І я відчула тиху мелодію єднання з вічністю нашої цивілізації, яка забриніла тут, у пустелі. Підсилили це відчуття товари в сувенірних лавках, серед яких срібні вироби, сандалове дерево, футболки, кольоровий пісок і вишиванки — наші за стилем і національними кольорами. Дорогою в пустелю Ваді-Рам Халед розповів ще про одну українську команду, з якою йому довелося працювати з великим задоволенням в одне з українських свят. Він подружився зі співаком Антоном Копитіним, який на зустрічі українців і представників дипкорпусу співав Гімн України.
«Це було незабутньо. Я дуже пишаюся і радий тому, що ми змогли зробити цей день особливим. Я вдячний і Посольству України в Йорданії, і Антону за зустріч та співпрацю», — сказав Халед.
Халед із великою гордістю показує пустелю Ваді-Рам, знамениту своїми неземними червоними пейзажами. Туристи називають її філіалом Марса або Долиною Місяця.
Яскраво-червоний пісок і примхливі скельні масиви створюють ілюзію перебування на іншій планеті. Халед розповідає, що тут знімали відомі стрічки «Марсіанин», «Дюна», «Зоряні війни», «Трансформери», класичний «Лоуренс Аравійський», «Аладдін» і «Місячний лицар». На скелях збереглися стародавні написи, петрогліфи та руїни набатеїв.
Я ж хотіла побачити місця зйомок документального фільму «Джордан. Шлях до небес», який у 2016 році знімав у Йорданії український духовно-просвітницький телеканал «Глас» за підтримки Паломницького центру Української Православної Церкви, Міністерства туризму Йорданії та Посольства Йорданії в Україні.
Це фільм про християнські святині на сході річки Йордан: місце Хрещення Ісуса, гору Небо, Мадабу. Ми йдемо слідами зйомок цього фільму. Вода невеликої, зарослої очеретом річечки Йордан є кордоном з Ізраїлем. Вона зберігає потужну пам’ять від того дня, коли в неї зайшли Іван Хреститель з Ісусом і відбулося Богоявлення.
Археологічні розкопки поруч демонструють віднайдену підлогу церкви, де Ісус залишив свій одяг, і місце, де Він увійшов у води Йордану. Нині русло змінило свій шлях, але вода зберігає потужну пам’ять про ту подію.
Щоразу, коли я заходжу в Йордан, а купалася також з ізраїльського боку, мене огортає бентега і трепетне до сліз відчуття оновлення. Як тут не згадати наше Йорданське озеро на київській Оболоні? Правда, там купатися заборонено, але яка промовиста давня легенда про прочанина, який із Києва подорожував до Святої Землі і в річці Йордан випадково загубив свій срібний кухлик.
Через деякий час цей самий ківш знайшовся у київській водоймі на Оболоні. Люди вирішили, що Київ та Єрусалим з’єднані підземною річкою, а вода в озері має святу силу, бо водойма є частиною колишнього русла легендарної річки Почайна, де, за повір’ями, відбулося хрещення Київської Русі.
Є навіть історична згадка про назву озера в документах XVII століття. На мою розповідь Халед відповів, що все може бути: річка Йордан єднає світи.
Ще раз довелося побачити це святе річище на найстарішій у світі мозаїчній мапі Святої Землі, виготовленій у Мадабі в 550–560 роках. Я очам не повірила, що можна так точно відтворити Єрусалим із храмом Гробу Господнього і понад десятком міських воріт, із яких до нас дійшли сім.
Тут повноводний Йордан впадає в Мертве море і розділяє Святу Землю на дві частини. Як сказав Халед, на карті зображено понад 150 міст і сіл — від Лівану до дельти Нілу, від Середземного моря до Аравійської пустелі. Землетруси і набіги ворогів зменшили розмір карти з 21 на 7 метрів до 16 на 5 метрів.
Майстри зробили її з понад двох мільйонів мозаїчних фрагментів — природних кольорових каменів розміром 10 на 10 міліметрів. У цьому ж місті є ще одна світова рекордсменка — гігантська «Королівська дорога», викладена з двох мільйонів камінчиків. Її площа — 180 квадратних метрів. Мозаїка зображає стародавній торговий путівець з Акаби до Сирії.
Її створювали понад 120 тисяч людей упродовж чотирьох років, щоб привернути увагу туристів включенням ексклюзиву до світової Книги рекордів Гіннеса. Відбитками мозаїчної мапи видалися краєвиди з гори Небо, яка розташована неподалік Мадаби. Згідно зі Старим Завітом, саме з її тисячометрової висоти Мойсей побачив Обіцяну Богом землю перед своєю смертю. З оглядового майданчика відкривається приголомшлива панорама на Мертве море, Західний берег, річку Йордан, місто Єрихон, палестинські та ізраїльські території по той бік моря та Йордану.
Саме тут 3,5 тисячі років тому закінчилася історія 40-річного походу євреїв з Єгипту до Землі Обітованої під керівництвом Мойсея. Тут, на горі, Мойсей помер і був похований.
Йорданською насолодою з українським мотивом став Парк українсько-йорданської дружби, закладений понад десятиріччя тому між приміщенням Посольства України та мечеттю Абу Ейші.
Тут переможно зеленіють бузок, каштани, кримські сосни, акація, айва, кизил.
«Подія була присвячена 25-й річниці встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами, — каже Халед. — Тут знають Україну, багато українок вийшли заміж за наших хлопців, які навчалися в Україні. Коли почалася велика війна і сюди приїхали українці до родин, йорданці допомагали пережити тяжкі часи. У сім’ях виростають діти — носії обох культур. Користуючись нагодою, я вітаю всіх із Днем Незалежності України та бажаю світлого і мирного майбутнього, великих досягнень і подальшого зміцнення зв’язків між нашими країнами та народами».
Людмила Островська
20:13, 24 Серпня, 2026
06:43, 21 Серпня, 2026
17:43, 19 Серпня, 2026
