Періодично доводиться читати у місцевих новинах, що занадто розперезалися наші брати. Ні, не ті, з півночі, яких зазвичай пишемо в лапках – ті розперезалися з самісінької першої миті вторгнення в Україну вранці 24 лютого і продовжують дотримуватися головних елементів своєї так званої стратегії (тупий натиск + нечуване нахабство + звіряча жорстокість + розкрадання унітазів + брехня на кожному кроці). В даному випадку маю на увазі наших так званих менших братів, чотирилапих друзів, які можуть приносити як велику радість, так і дрібні (й не дуже дрібні) прикрощі й навіть проблеми.
Варто відразу нагадати, що попри життя з людиною під одним дахом чи на одному подвір’ї, ваш Бровко (чи Рекс, чи Норд…) все ж залишається звіриною, здатною до проявів інстинктивної й неконтрольованої агресії. У одному з мальовничих сіл області псюра, в якому раптом заговорили мисливські гени тисяч поколінь його пращурів, взяв і вполював сусідську качку. Подія, може, й не така страшна, але справа дійшла аж до криміналу, і суд присудив недбалій власниці азартного мисливця… ні, не домашній арешт разом зі своїм улюбленцем. І не заставу в розмірі ціни качиного яйця (за таким принципом полюбляють в нас вершити правосуддя, коли справа стосується розкрадань на суми з дуже багатьма нулями). І не призначив випробувальний термін правопорушникові на рік (“ще раз таке зробиш – віддамо першому-ліпшому гицелеві на шкуродерню!”). Натомість обмежився усним зауваженням (цікаво: лише власниці чи й лиходієві також?). Випадок, якщо глянути збоку, може видатися анекдотичним, але припускаю, що ота загублена качина душа може ще довго висіти тінню над стосунками двох добрих сусідок. І бути темою їхніх дружніх перемовин через паркан…
Дещо серйозніша пригода, довелося прочитати, трапилася вже у “файному” Тернополі. Пес бійцівської породи, який явно не читав Джека Лондона і не знав, що покора богоподібному господареві є для нього категоричним імперативом, взявся “качати права ” своїм власникам просто в помешканні. Та так, що для його приборкання довелося приїжджати і патрульним поліцейським, і працівникам ветеринарної клініки, і на додачу – ще й медикам (улюбленець родини встиг ощасливити господарів укусами). Як тепер вони будуватимуть з ним стосунки – сказати важкувато… Для запобігання небажаним “собачим” ексцесам популярний місцевий портал опублікував свого часу доволі довгий перелік порад щодо того, як діяти, коли доля зведе вас із надміру агресивним псюрою (ось тобі й на – ще й не встигли добре затямити, як рятуватися від загрози можливого ядерного удару, як тут на тобі – нова напасть. Спробуй все запам’ятати – так, чого доброго, можна й менінгіт безкоштовно заробити …). Виявляється, у вас досить широкий вибір варіантів, якщо, чого доброго, зустрінетеся на вузькій стежці з неадекватним чотирилапим. Найперше – “Намагайтеся зберігати спокій”. Ну, а вже далі – в діапазоні між “Для оборони використовуйте все, що є під рукою” та “Якщо собака продовжує атаку, бийте його, тримаючи руки стислими в кулаки: в ніс, пах, морду” – і до “Кінологи радять прикинутися мертвим: так собака може швидше втратити до вас інтерес”. Щоправда, може виникнути запитання, що робити спочатку: бити нахабного собацюру всім, “що є під рукою”, а потім зображати бездиханне тіло, чи спершу “прикинутися мертвим” і цим самим приспати пильність нападника, а вже потім накидатися на нього з кулаками?
А взагалі, будьте здорові. І обачні…
Ігор Дуда
