Журналістку та активістку Черкаського майдану Інну Іщук фотографи відзняли на столичному Євромайдані. Дівчина тримала плакат, на якому написала: “Вийду заміж за беркутівця, який перейде на сторону народу”.
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Це фото зробило активістку популярною, його надрукувало чимало видань, а сама Інна стала прикладом креативності.
“У той час на Майдані відбулися перші вбивства, зростав рівень агресії. Пам’ятаю тодішні настрої протестуючих – це втома, злість і відчуття глухого кута”, – розповіла Інна.
Дівчина пояснює, що прокинулася якогось ранку і подумала – добре було б, якби кожен зробив якийсь креативний крок на підтримку Майданного “життя”.
“У моїй свідомості ще не було тоді такого радикального розподілу “наші”, “чужі”. Тоді ще “Беркут” сприймався, як заручники ситуації. В силу своєї романтичної натури, мені подумалося – от якби “Беркут” просто перейшов на сторону Майдану. Тоді перемога народу очевидна. Так, були януковичі. захарченки, але ж накази виконували пересічні громадяни – сусіди, родичі, знайомі. Тоді все замикалось на простих людях”, – каже Інна.
Спонтанно виникла ідея написати такий плакат: “Вийду заміж за беркутівця, який перейде на сторону народу”. Це була просто думка, якою дівчина поділилася зі своїм другом. Він підтримав сказав ідею.
“В одному з кіосків купила ватман, фломастери. Йшов лапатий сніг і писати на вулиці було неможливо. Я зайшла в приміщення готелю “Хрещатик”, сіла написала. Потім пішла на Грушевського, вилізла на згорілий автобус і показала напис чоловікам у формі.
Попереду стояв підрозділ “Тигр”. Молоді хлопці з усмішкою сприйняли написане. Ми почали спілкуватися, не пригадаю конкретних реплік, але вони дали зрозуміти, що тут адекватні люди з нормальним почуттям гумору. Запам’яталася лише одна фраза від дорослого чоловіка: “Це єдина конструктивна пропозиція, яку нам зробили за час Майдану”. У будь-якому разі ті пару годин розрядили атмосферу напруги. Тоді я звернула увагу на справжній “Беркут”. Він стояв подалі, в балаклавах. Крізь прорізи тканини було видно зневажливі, злі погляди”,- згадує Інна.
Багато хто сприймав напис дуже буквально. Попре те, що це був просто креативний спосіб знизити рівень агресії, що панував на Грушевського.
Але за пару днів пішло жорстке протистояння. І 22 січня Інна на своїй сторінці опублікувала пост: “Я розумію одне: зло не можна зупинити злом. Тому й вчорашнє моє звернення до силовиків було таким позитивним і світлим. Але сьогодні я розумію друге: ті, до кого ми намагалися достукатися, не розуміють мови не те, що української, а людської… Це навіть не тварини, бо ті не забивають на смерть просто від того, що мають таку можливість… Це навіть не дебіли, бо ті ж не розуміють що чинять. Ці прекрасно розуміють, коли роблять п’ятий удар по голові… Це навіть не злочинці, бо ті мають мотиви, а ці з невідомих причин стріляють по людях… Це нелюди, особливий вид виродків, деградованих до останньої клітини тіла. Ми маємо дві паралельні реальності в одній Україні”.
Зараз Інна розуміє, що у той час діяла абсолютно вірно. Бо зробила все не як дівчина чи жінка, а як громадянин своєї країни, як частина великого Майдану.
“Те, що ми маємо зараз – це наслідок агресії, з якою вже неможливо впоратися, зупинити, перетворити в іншу енергію”, – констатує активістка.
Інна стверджує – Майдан таки змінив її.
“Тепер ми маємо змінити Україну, так само, як нас змінив Майдан”, – каже Інна Іщук.
