Я назагал людина мирна.
Пані Уляні я терпіла довго. І протяги терпіла, і дозвіл сидіти на мокрому й зимному.. Але нині терпінню настав край! Щойно я зварила українську національну страву, як з Інтернету пролунало – хве! Перші страви, на думку в.о.міністра, можна відмінити, від них жодної користі.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Такої наруги жоден українець стерпіти не може!
Питання стоїть руба – бути чи не бути?
Питання в тому – їсти чи не їсти?
Що є шляхетним – висьорбати гідно
Борщу смачного миску повсякденну
Чи відріктися, й інтернаціонально
Сучасно й модно
Чізбургер спожити в обідню пору
Й гордо розлягтися
В машині горичерева й заснути..
Заснути й бачить сни –
як він у казані собі булькоче –
такий червоний і такий пахучий..
у нім ребро свинятинки зварилось..
квасолька з картоплинкою злилися
у запашнім дуеті.. і капуста
із бурячком.. так тонко, оргазмічно,
велично так, що смак сей неповторний
хіба що часничок доповнить зможе..
Як запах сей мій ніс сумний тривожить..
Та щоб вам із тим чізбургером трясця!
Щоб я терпів трагедію життя?
Сю кривду, штурхани і кпини часу?
Зневагу прав, законів уникання,
Презирство від міністрів, глузування
Над найсвятішим у житті – Борщем!
Скінчилося терпіння! Soft you now!
Офеліє, ану, мерщій на кухню!
Борщу мені, борщу мені, борщу!
Леся Романчук
