Місто Тернопіль уже готове до того, аби 27 серпня о 12.00 презентувати всеукраїнський проект «Переможці» за адресою: вул. Текстильна, 28. Соціальний мультимедійний проект – спільна ініціатива Телевізійної служби новин телеканалу «1+1» та журналу «Viva!» (куратор проекту – Соломія Вітвіцька, телеведуча новин ТСН на «1+1», волонтер). Він присвячений воїнам АТО, що втратили кінцівки, але не втратили сили духу. Основою проекту стала серія фотографій відомого українського фотографа Олександра Мордерера та арт-директора Тетяни Рубльової, які демонструють, що люди з протезами – повноцінні члени суспільства, які, як і інші громадяни, є щасливими, красивими та повними сил для нового життя.
Перегляньте також:
- У Тернополі під час пожежі в багатоповерхівці загинула жінка
- У Тернопол спіймали 23-річну водійку з підробленими документами
Ідею показати фотовиставку про тих, хто щодня перемагає, хто своїм прикладом надихає на успіхи і здобутки, підтримали Центр національно-патріотичного виховання «Підкова», ТВЦ «Атріум», об’єднання Території особистого розвитку та музею старожитніх автомобілів «Ретро-кортеж», Тернополяни і гості міста матимуть місяць для ознайомлення з експозицією світлин, а ось поспілкуватися яз героями проекту зможуть 27 серпня під час офіційного відкриття.
«Після того, коли познайомився з Соломією Вітвіцькою та почув про проект «Переможці», одразу виникла ідеї запросити організаторів до Тернополя. Сьогодні для багатьох потрібний як приклад того, як бути незламним і бути героями не тільки на передовій, а у звичайному житті!!!», – зазначив віце-президент Міжнародної торгової палати ICC Ukraine Тарас Демкура.
А сьогодні пропонуємо читачам детальніше дізнатися про героя проекту Олексія Замірка. Його завданням після операції було навчитися рівно стояти на ногах. Це він задумав і постановив для себе. Через певний час чоловік стрибнув з парашутом, та й ще не сам.
Олексій Замірко має 25 років і є уродженцем Жмеринки Вінницької області. Одружений. До війни працював експертом-оцінювачем в ломбарді. Поранений під Водяним Донецької області. Про таких, як Олексій, кажуть: «Сіль землі». Надійний товариш, упевнений у собі сильний і мужній чоловік, не звиклий перекладати проблеми на чужі плечі, котрий живе за принципом «Якщо не я, то хто ж?» Справжній чоловік з тієї породи, яких зараз все рідше і рідше можна зустріти у нашому інфантильному суспільстві… «До АТО у мене була хороша робота. Тобто, проблем зі самоствердженням у житті у мене не було. Але в мене була інша проблема: я не міг спокійно сидіти вдома. Душа боліла: хтось чужий лізе на нашу землю і хоче нам нав’язати якісь свої інтереси! Можливо, це звучить самовпевнено, але виникло чітке відчуття, що без мене вся ця історія не закінчиться. Тобто, там потрібен я».
Олексій увійшов до складу 79-ї десантної бригади, яку він називає легендарною, побував в найгарячіших точках.«Коли я потрапив в армію, всякого надивився. Думав тоді: «Краще, щоб відразу вбило – тільки б не залишитися інвалідом!» А потім після поранення і ампутації, вже у шпиталі, потроху почав приходити до тями, думки стали прояснюватися, і тоді я вирішив: «Ну так, немає ніг. Але, слава Богу, що інші частини тіла залишилися на місці, і вони працездатні. Звичайно, існують певні обмеження – стометрівку вже не пробіжу. Що ж, виходить я своє відбігав». Так міркує Олексій Замірко, який у результаті поранення втратив обидві ноги, але не втратив сили духу і життєвого оптимізму.
«Ходити не зможу, отже, буду їздити. Ось тут одна коляска, інша – велика з мотором – на вулиці стоїть. Тобто особливих проблем я не бачу». Знаходить Олексій у своїй ситуації і позитивні моменти: «Можливо, я висловлю думку неправильну для православної людини, але мені здається, що я приніс якусь жертву для того, щоб отримати натомість набагато більше: адже якби я не потрапив у шпиталь, то не познайомився б із моєю майбутньою дружиною. Я вдячний Богу за свою Олю. Це моє щастя, це моє диво, зрештою це моє життя! Я щасливий, оскільки у мене з’явилась кохана людина, заради якої мені хочеться жити».
Будучи людиною рішучою і цілісною, Олексій не тільки не сумує, але й знає, заради чого він живе. Причому, цілі він ставить перед собою постійно: від малого – до більшого: «Спочатку я просто сказав собі, що повинен навчитися рівно стояти на ногах, хай і не своїх, а залізних. Потім важливо було почати пересуватися без сторонньої допомоги. Коли я це зміг зробити, з’явилися ідеї. Боюся марнословити, озвучуючи їх, але моя мета – це зробити щось корисне для людей. Мені казали, що я вижив за таких обставин, при яких, у принципі, не виживають. Отже, мабуть, не даремно все це? Для чогось же я залишився на цій землі? Я поки що не знайшов для чого. Але я шукаю. І знайду».
Відео, як учасники проекту стрибали з парашутом:
Нагадаємо, що Центр національно-патріотичного виховання «Підкова» організовує для всіх бажаючих тематичні екскурсійні перегляди експозиції за адресою вул. Текстильна, 28, протягом 29 серпня – 27 вересня. Під час екскурсії – змістовна розповідь про героїв проекту, які втратили на війні здоров’я , але не втратили СИЛУ ДУХУ!!!! Історія ПОДВИГУ і СЛАВИ!!!
Попередні домовленості за телефоном 097 20 95 974
