Георгій, командир відділення з позивним «Гіві», народився в Абхазії — регіоні, який наразі тимчасово окупований Росією. Уперше він приїхав до України ще у 1995 році. Проживши тут кілька років, чоловік повернувся на неокуповану територію Грузії, де мешкав до 2008 року.
Перегляньте також:
- Сили АТО знищили групу терориста Гіві: вбиті всі
- Помічник терориста Гіві підірвався зі складом боєприпасів
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Георгій без вагань приєднався до лав ЗСУ вже через місяць після його початку.
«Це базувалося на двох стовпах. Перший стовп був, що я мужчина. Потрібно йти. Ну хто ж за мене піде? Ну не піде ж моя дружина воювати, чи мій неповнолітній син. А другий стовп: коли нам було в Грузії важко — нам допомагали українці. Ну і відповідно треба було допомогти їм», — розповідає командир.
Георгій наголошує, що він далеко не єдиний грузин, який вирішив підтримати Україну в її боротьбі. За його словами, співвідношення українців та грузинів, які захищають землі одне одного, вражає.
«Мені помогли, будь ласкавий поможи мені ти. Все просто!» — додає він.
Про свої перші емоції на війні Георгій згадує з гірко-солодким присмаком. Найперший момент радості він пережив, коли їхня невелика колона завдяки кільком влучним пострілам розгромила ворога. «По деревах» розлетілися наслідки того зла, яке принесли окупанти. Утім, негативу у війні значно більше. Найважче, за словами Георгія, втрачати побратимів, бачити смерть і каліцтва. Ці переживання кардинально змінюють світосприйняття.
Щодо ситуації на батьківщині, Гіві не приховує свого болю:
«Дуже болить та ситуація. І з огляду на кількість людей, присутніх на протестах, воно показує, що не тільки в мене воно болить».
Він нагадує, що грузини довго рухалися до євроінтеграції, здійснили важливі реформи в економічній та соціальній сферах. Повернення до «кам’яного віку», до суспільства без свободи слова і базової поваги, яке уособлює Росія, є для Грузії величезним кроком назад. Особливо це неприпустимо для Кавказу, де, за його словами, повага — найвища цінність.
Георгій бачить цю повагу і в українцях, які навіть у повсякденному спілкуванні демонструють щирість та людяність. Це, на його думку, ще більше зближує два народи, об’єднані боротьбою за свободу.
12 років за зраду Батьківщини: У Тернополі винесли вирок колаборантці з Криму
