Як тернополяни в Молдову їздили: фестиваль “Арт-Лабіринт” (Фото)
- Опубліковано: Новини Тернопілля
- —
- 29 Червня, 2016 о 14:23
Минулих вихідних тернопільсько-львівсько-чернівецький культурний десант – музичні гурти “Неймлес”, “Тік ту” (Тернопіль), “Оленки” (Львів), “Олово” (Чернівці) – опинився в Молдові, у межах ІХ фестивалю культури, мистецтва та екологічної свідомості “Арт-Лабіринт”. У зв’язку з “халявною” пропозицією, участь у мандрівці в Молдову з нашими митцями взяла кореспондент “Погляду” Ірина Юрко.
Перегляньте також:
А little bit про фестиваль
Власне, хочу підкреслити, в чому унікальність цього дійства. Фестиваль “Арт-Лабіринт” виправдав свою концепцію: у відповідну локацію ми потрапили не заввиграшки, а довго і моторошно петляючи вночі кукурудзяними стежками, щоразу збиваючись з вірного шляху. На одній вузькій дорозі зустріли молдовських полісменів, які переслідували авто з місцевими номерами. Копи спробували підказати нам дорогу до пункту призначення, навіть зв’язалися з організаторами за свій рахунок, але свою стежку у цьому лабіринті ми торували самотужки.
“Цей захід не для всіх”, – підкреслюють організатори. – Сюди потрапляють лише “ті”, і випадковість тут виключена”.
Головний учасник фестивальної програми – локація в “дикій” природі, обов’язково туристично невідома територія, яка щорічно змінюється. В інфраструктурі фестивального містечка використано лише природні матеріали, а максимальна відмова від “елементів, які нагадують місто”, живописні краєвиди – суміш, яка робить “Арт-Лабіринт” особливим, власне, заради цього сюди і приїжджають. Кажуть, цьогоріч серед іноземної аудиторії фестивалю було найбільше українців та румунів.
Фестивальне “таксі” — 50 лей
Все, що відбувалося тут, покликане справити на відвідувачів враження незвичності (як мінімум для Молдови), відмежувати від рутинних буднів (особливо містян), позитивний, оптимістичний вплив на особистість, максимальне залучення глядача в арт-процес.
Плейбек-театр з Дніпропетровська на фестивалі “Арт-Лабіринт-2016”
А ще – це безалкогольний, анаркотичний, ахімічний фестиваль. Тут заборонено використовувати побутову хімію, кожна смітинка має своє місце: органіка – в компостній ямі, в окремих мішках – пластик, метал, скло. Цей “девайс” покликаний залучити гостей до спільної справи, аби і природі, і її користувачам було комфортно разом.
Тут комфортно фестивальникам від 1-річного віку до 100 років та їх домашнім улюбленцям. Це навіть, великою мірою, сімейний фестиваль.
Приємно здивував факт, що тут “працюють” майстер-класи, перфоманси, навіть коли їх теми вперше відомі прихожанам. Люди активно входять у мистецький процес, слухають, повторюють, що головне – рефлексують. Приміром, театр з України (м. Дніпро, до декомунізації – Дніпропетровськ) привіз на “Арт-Лабірин” виставу-взаємодію: люди розповідали свої історії, а актори, не змовляючись, відтворювали звукову “картинку” в режимі тут-і-зараз. Серед інших майстер-класів: виготовлення флейти, навички роботи з віялами для фаєр-шоу, метання ножів, медитації, лекції про сни, особливості жіночої практики йоги, гра на афро-бразильських музичних інструментах – це лише дрібненькі частинки всього тла фестивалю.
Вартість входу на фестиваль – 200 гривень. Чекін теж незвичайний – кулон з глини:)
Побут місцевих жителів
Місце проведення фестивалю – узбережжя річки Кушмірка, неподалік с. Леліна Шолданешського району, на відстані 130 км від столиці Молдови – м. Кишинів. Місцина нагадує макроТернопільщину: такі ж “якісні” дороги, закомплексовані магазини, і ландшафт типовий для наших країв. Але тут спокійніші і розслабленіші люди, які прохолоджуються на своїх скромних і симпатичних ґаночках. Дуже залайкалися сільські будиночки с. Леліна (так: щоразу здається, от-от зустрінеш Леніна в вказівній позі), тут теж багато порожніх хаток. Ландшафт – а ля Заліщики, важко почуватися закордоном з такими схожими на наші природними декораціями. Та й чого мало бути інакше – Дністер і тут Дністер.
Молдовські леї – зовсім як радянські купони!
Місцеві селяни займаються здебільшого сільським господарством: вирощують домашню птицю, тримають худобу, працюють на виноградниках і в яблучних садах. Молодь виїжджає з сіл у міста “для кращої долі”.
В магазині с. Леліна “декорації” ще ті
Гроші в них схожі на радянські купончики, подекуди в обмінниках молдавський лей дорожчий за гривню, але можна обміняти і 1:1. Ціни наприклад: 1,5 літри доброго домашнього вина за 20 грн.
Ромів на вулицях мало, навіть в неофіційній ромській столиці – місто Сороки, що на березі Дністра – зустріли їх зовсім мало.
Тернополяни в молдовському “Арт-лабіринті”
І горнятко суб’єктивного враження про участь тернопільських митців на фестивалі в Молдові. Автору цих рядків (до речі, вибагливому в цьому сенсі) було приємно за Україну в обличчі музичних колективів “Tik tu” (з лит. “Тільки ти”, у складі: Наталія Багрій, Роман Божко, Лесик Драчук) та “Nameless” (з англ. “Ті, що втратили імена”, один з перших рок-гуртів на вітчизняній сцені, у складі: Зорян і Світлана Безкоровайні, Роман Божко), які виступили вночі 25 червня. За реакцією авдиторії – висока оцінка творчості тернопільських виконавців – не лише моє суб’єктивне враження. Втім, прикро, що про них так мало знають і належним чином не оцінюють у нас.
*
Сільські будиночки
Став поперек шляху і не збирався ступатися
Вхід до джерела. Правда, схожий на гараж?
У контейнері для продажу фруктів-овочів хтось вирощує декоративних голубів. с. Леліна
…і дуже багато колодязів
Ввечері на фестивльних стежках встановлювали свічки – романтично!
Заняття з йоги
У вікнах молдовських селян
На подвір”ї, де продають файне домашнє вино:)
Виступ гурту “Оленки” (м. Львів)
Індієць Сад (у центрі) поїхав в нашому автобусі в Україну. Так він подорожує світом останні 15 років
Ірина Юрко
