Днями з ініціативи громадської організації «Спілка власників землі» відбувся круглий стіл за участю представників вповноважених органів тернопільської влади, громадських організацій, науковців та сільськогосподарських товаровиробників на тему: «Державна політика в аграрній сфері: на що розраховувати власникам землі та сільгоспвиробникам».
Перегляньте також:
- «Веселі канікули з Богом» у Дністровському каньйоні: для дітей влаштували розваги
- У селі біля Тернополя затримали снайпера
Під час заходу зазначалось, що попри значний ріст показників вирощеної сільськогосподарської продукції та об’ємів її експорту, існує ряд проблемних питань, відповіді на які шукали учасники заходу.
Найбільш гострим на сьогоднішній день виявилось питання щодо переведення виробників сільськогосподарської продукції із спеціального режиму на загальну систему оподаткування. Свою позицію стосовно цього висловив заступник начальника Головного управління ДФС в області Сергій Господарик: «Спецрежим оподаткування був рятівною соломинкою, за яку тримались всі сільгоспвиробники. Протягом двадцяти років кількість платників, які перебували на спецрежимі оподаткування по ПДВ була досить значною. На сьогоднішній день таких виробників в нашій області є лише 425, при тому, що платників податку на додану вартість – 2100. Варто зауважити, що саме вони є тими суб’єктами господарювання, які працюючи в районах нашої області несуть на собі основний промисловий тягар та створюють значну кількість робочих місць»
Законопроекти, які на сьогоднішній день подані у Верховну Раду України, зокрема проект, поданий Комітетом з питань податкової та митної політики, спрямований на те, щоб залишити спецрежим оподаткування лише для тих товаровиробників, які функціонують у галузі тваринництва.
Представники аграрної сфери висловили думку про те, що вони згідні сплачувати ПДВ в частині спецрежиму навіть за умови збільшення ставки єдиного податку.
Підсумовуючи, Сергій Степанович додав, що скасування спецрежиму оподаткування варто розтягнути в часі задля того, щоб сільськогосподарські виробники могли для початку раціонально розприділяти прибуток від сільськогосподарського виду діяльності, зокрема певну його частину спрямовувати до держбюджету, решту – на власне використання, при цьому з кожним роком зменшуючи відсоток власного використання.
