Унікальну філателістичну колекцію, присвячену Альберту Нобелю та лауреатам заснованої ним у 1900 р. премії, зібрав Юрій Ковальков. Днями з нагоди вручення відзнак цьогорічним лауреатам у столиці Швеції Стокгольмі тернополянин частину свого зібрання виставив в обласному краєзнавчому музеї.
Перегляньте також:
- Всі пільги на проїзд залишаються: у Тернополі змінюється тариф на транспорт, який не буде більший, ніж в містах заходу України
- Під час довгих відключень світла більше 17 годин воду отримає лише частина тернополян, – ЗМІ
А починалося все у студентстві, в 1970-х рр.
– У нашому інституті (народного господарства, зараз ТНЕУ – авт.) лекції читали дивовижні викладачі, тепер це відомі професори. Якось під час занять мова зайшла про лауреатів Нобелівської премії і за що вони її отримали. Тоді інтернету не було, де тільки не доводилося вишукувати інформацію! – згадує Юрій Ковальков.
Та йому пощастило, що товариш Орест Чорній викладав французьку мову і, як кожний поважаючий себе філолог-перекладач, придбав енциклопедію «Лярус». У словнику серед інших прочитав і про лауреата премії 1966 р., уродженця Бучача, прозаїка Шмуеля Агнона.
– Саме завдяки Агнону я і почав збирати свою нобеліану, насамперед усе про лауреатів – вихідців з України, – каже Юрій Федорович, дістаючи солідних розмірів альбоми, де хронологічно розташовані поштові марки, листівки та конверти, зібрані чи не з усіх країн світу: США, Азербайджану, Туркменістану, Росії, Німеччини, ПАР, КНДР, Монако, Джібуті, Гренада-Гренадін, Антигуа, Великобританії, Парагваю, Нікарагуа, Конго, Китаю, Франції – хоч географію по них учи.
Паралельно весь цей час він збирає газетні публікації та всілякі цікавинки про лауреатів. З роками купка блокнотів із записами помітно виросла. І тут доля звела філателіста з викладачем Тернопільського економічного університету Михайлом Довбенком. Той теж збирає все про нобеліантів, але в галузі економіки. Слід зазначити, що ця премія заснована набагато пізніше – у 1968 р. на честь 300-річчя Банку Швеції і саме Банк виділяє кошти лауреатам-економістам.
Тоді ж, у 1991-му, колекціонери вирішили заснувати «Тернопільські нобелівські читання». І ось уже 22 роки поспіль 20 грудня, у день смерті Альфреда Нобеля і в день вшанування нових лауреатів, у Тернополі збираються науковці, студенти, представники громадськості, щоб дізнатися нові імена – наукові, літературні та борців за мир. У 2001 р. з нагоди 100-річчя вручення першої премії Х-ті «Тернопільські нобелівські читання» відвідав надзвичайний і повноважний посол королівства Швеції в Україні Оке Петерсон. Відтоді проект отримав статус міжнародного. На жаль, цю традицію порушено цього року через ситуацію в Україні.
Галицька нобеліана
Вивчаючи біографії нагороджених премією А. Нобеля, Юрій Ковальков несподівано для себе з’ясував, що доля чи не кожного другого лауреата пов’язана з Україною. Приміром, Марія Склодовська-Кюрі (відзначена в 1911 р.) і Генрик Сенкевич (1905 р.) свого часу були докторами Львівського університету. Норвезький письменник Б’єрнстьєрне Б’єрнсон у 1907 р. вступився за українських студентів зі Львова, заарештованих за оголошене голодування на знак протесту, що лекції в університеті не читають української мовою, заборонено указом цісаря від 1871 р. А дослідник Заполяр’я, лауреат Нобелівської премії миру (1922 р.) Фрітьоф Нансен у 1920-х роках врятував життя мільйонів українців, організувавши міжнародну допомогу селянам, які вмирали від голоду через громадянську війну. Щодо Бориса Пастернака, Івана Буніна та Михайла Шолохова, то вони не раз розповідали про свої зв’язки з Україною.
– Скажімо, лауреат номер 1 Вільгельм Конрад Рентген. До сьогодні чимало авторитетних учених переконані, що він повинен був розділити премію з українцем, уродженцем Тернопільщини Іваном Пулюєм, – емоційно продовжує співрозмовник. – Одну з перших премій з медицини та фізіології вручили у 1908 р. Іллі Мечникову.
Але ж майбутній вчений народився в Іванівці тодішньої Харківської губернії. Після закінчення Харківського університету викладав у Новоросійському (нині Одеському) університеті. В Одесі ж очолював бактеріологічну станцію. У 42 роки переїхав у Париж, бо йому запропонували очолити лабораторію в Інституті Пастера. Після його смерті Ілля Ілліч очолив і сам інститут. Саме тому французи вважають І.І. Мечникова своїм ученим. Та й шведи вручали почесну премію не підданому Російської імперії і, на жаль, не професору-українцю, а громадянину Франції. У колекції Ю.Ф. Ковалькова зібрано поштові марки і конверти, присвячені соратнику знаного фізіолога – Миколі Гамалею.
Інший лауреат Нобелівської премії також в області медицині – уродженець м. Нова Прилука, що на Вінниччині, Зельман Ваксман був удостоєний високої нагороди у 1952 р. Ще юнаком він емігрував до Сполучених Штатів і через 40 років копітких досліджень винайшов перші ліки від туберкульозу – антибіотик стрептоміцин. У наші дні це відкриття можна порівняти з винаходом препарату від раку чи СНІДу. Очевидці розповіли, що на церемонії вручення премії до містера Ваксмана підійшла 12-річна дівчинка та вручила п’ять троянд. «Це Вам за кожний рік життя, який ви мені подарували!» – пояснила вона.
– А ось марка і конверт республіки Гамбія, присвячені вченому-фізику, лауреату Нобелівської премії 1992 р. Жоржу Харпаку. А народився він у містечку Дубровиця Рівненської області. Якось я набрався сміливості, через знайомих дізнався його адресу та написав у ЦЕРН (Європейська організація ядерних досліджень). І уявіть: незабаром отримав його фото з автографом, – продовжує розповідь Юрій Федорович.
Ясна річ, що наступні «Нобелівські читання» присвятили Ж. Харпаку. Крім того, клуб тернопільських філателістів випустив на його честь поштовий конверт.
Від Агнона до Роалда
Одним з найвідоміших нобелівських лауреатів (премія з літератури 1966 р.) був уродженець Бучача, прозаїк Шмуель Агнон. Мимоволі пригадуєш, що саме у цьому містечку жив і творив у ХVІІІ ст. скульптор Іоан Пінзель, чию творчість порівнюють з роботами Мікеланджело. Чи не його твори надихнули літератора при написанні таких іскрометних метафор! Утім декілька років тому на історичній батьківщині лауреата відбулося спецпогашення поштового конверта Шмуеля. До слова, у колекції пана Юрія чимало марок, присвячених другові Агнона, відомому філософу, кандидату на Нобелівську премію Мартіну Буберу.
– Вони разом у Відні (Австрія) видавали журнал «Der Jude» («Юдей»), – зазначає співрозмовник, продовжуючи демонструвати все нові й нові дивовижні марки. – А ось нобелівський лауреат із хімії 1981 р. Роалд Гоффман. Американець розділив премію з японським дослідником Фукуі Кен’іті. Незалежно один від одного науковці розробили теорію проходження хімічних реакцій.
Саме з паном Гоффманом Юрій Федорович ось уже майже 15 років листується, причому респонденти досить швидко перейшли на «ти».
– Його мати захоплювалась подвигом норвезького полярного дослідника Руала Амудсена, от і назвала сина на його честь, трохи змінивши звучання на Роалд. Батько закінчив Львівську політехніку і з родиною оселився та працював у Золочеві. Коли почалася Друга світова війна, він потрапив ув єврейське гетто, де і загинув при спробі підняти повстання. Дружині з маленьким Роалдом пощастило втекти. Довший час вони ховалися в Уневі Перемишлянського району Львівщини у хаті українського вчителя Миколи Дюка, – каже філателіст.
Так от, професор пише на спеціальному папері з водяними знаками – зображенням емблеми Корнельського університету (США), де викладає доктор Гоффман. Пише він стисло, чітко формулюючи фрази тонким чорним фломастером. Якось учений зізнався, що від руки пише тільки пану Юрію, всім решта відписує по інтернету.
– Що ж ви йому пишете? – цікавлюся.
– Різне. Зізнаюсь: я собі поставив за мету, щоб в Україні вийшла серія «Нобелівські лауреати» на знаках поштової оплати (марки – авт.). – Цього року надія майже здійснилася, та почалася війна, – зітхає співрозмовник.
Крім того, під час зустрічі у Львові Р. Гоффман пообіцяв у червні наступного року прочитати лекцію у Львівській політехніці. Тож Юрій Ковальков подумав: а чому б не запросити вченого до Тернополя на «Нобелівські читання», заодно також виступив би перед нашими студентами?
Жінок нобелівське журі не балує
Першою жінкою, котра отримала Нобелівську премію, стала Берта фон Зутнер. Подейкували, що сам Альфред Нобель був небайдужий до красуні і запропонував їй руку і серце. Та розумниця відмовила, натомість запропонувала заснувати премію борцям за мир. І однією з перших отримала її у 1905 р.
До слова, першою жінкою-лауреатом у галузі економіки стала Елінор Остром. Відома українська правозахисниця Тетяна Монтян перевела її книгу «Керування загальним. Еволюція інститутів колективної дії». У колекції Юрія Федоровича зберігається конверт із портретом Е. Остром й автографом Т. Монтян.
Загалом же премію вручено майже 30 жінкам. Дві третини нобелівських лауреатів – американці. Тричі премію вручали міжнародним організаціям – ООН у справах біженців та Міжнародному Червоному хресту – за мир (причому перший раз нагороду присудили за допомогу під час Першої світової війни). Є серед нагороджених і збройні сили Організації Об’єднаних Націй. До речі, українському миротворчому батальйону, що воював у Боснії, для листування з близькими випустили спеціальні поштові листівки.
Марки є «наелектризованими», з ароматом евкаліпту
Насамперед цінуються спецпогашені марки і конверти (т. б. проштамповані лише у певний день, про що «Укрпошта» оголошую рік наперед). А ще – з помилками. У колекції філателіста є листівка з зображенням Анрі Дюнана. На ній засновник Червоного Хреста стоїть на колінах посеред поля бою, на руці – пов’язка з червоним хрестом.
– Насправді Товариство створили пізніше, після битви при Сольферіно 24 червня 1859 р., – пояснює пан Юрій, демонструючи інший «помилковий» раритет – марку із зображенням Нобеля, який пише пером. Але першовідкривач динаміту писав ручкою!
Серед диковинок – марка, що б’є струмом, варто її потерти; або з поемою, де літери завбільшки з піщинку. Інша пахне евкаліптом. А от поштовий блок із Норвегії вмістив прізвища всіх нобелівських лауреатів, починаючи з 1901-го по 2001 роки. Щоправда, прочитати текст можна лише під лупою.
І хоча це захоплення не з дешевих, колекціонер завжди в курсі усіх відкриттів.
Жанна Попович
