На Донбасі загинув оперний співак зі світовим ім’ям Василь Сліпак
- Опубліковано: Новини Тернопілля
- —
- 30 Червня, 2016 о 08:23
Вранці 29 червня Україна втратила свого славетного сина, оперного співака Василя Сліпака. Бійця АТО “Міфа”. Тобто “Мефістофеля”. Українця, львів’янина і парижанина.
Перегляньте також:
Він загинув у районі Дебальцевого, в бою.
“Відбивали атаку сепарів, за участю арти, військової техніки. Василь загинув від кулі снайпера, із автоматом в руках”, – розповів журналісту depo.ua командир Василя Олександр із позивним “Друг Подолянин”.
Василь був кулеметником. В нього залишилися батьки і старший брат. Чи були діти, дружина чи кохана дівчина, Олександр не знає. Каже, що “Міф” воював із ними всього півтора тижні, не встигли толком познайомитися.
“Ми з ним воювали на передовій наприкінці весни і влітку 2015 під Песками, – розповідає depo.ua побратим Василя з 7 батальону ДУК Григорій Півоваров. – Він приймав участь у боях, відлучався на концерти і потім знову повертався на фронт. І не тільки воював, а й хлопцям надсилав багато допомоги. Це нічого, що Вася був не професійний військовий, а артист – навчитися воювати, коли любиш свою країну, не складно, головне бажання і віра. Він на своєму прикладі показав, що таке любити Батьківщину по-справжньому. До речі, воїн з нього вийшов хороший. А ще він співав нам інколи”.
Військовий медик Яна Зінкевич повідомляє, що він отримав смертельне поранення у нижню частину тулубу. Тіло знаходиться в прифронтовому морзі. Забирати Василя, можливо, приїде старший брат Орест (батьки мешкають в Італії).
Саме Орест колись відвів малого Василька “на музику” – дитина почала співати майже тоді, коли і говорити. В шість років Василь удерся на стіл на сільському весіллі і заспівав “Розкажи мені, любишь ти чи ні? І в очах сія: “Я – навік твоя”.
Пройшло чотири роки і старший брат відвів Василя до хорової капели “Дударики”.
В 1994 році на міжнародному конкурсі у Франції 20-річний студент Львівської консерваторії отримав гран-прі, а в 96-му підписав контракт з “Опера Бастилія”. Партію чотирьох дияволів з опери Оффенбаха “Казки Гофмана” він співав так, що глядачі прозвали його Мефістофелем.
А ось арія “Тореадор” за виконання якої Василь отримав приз “Найкращій чоловічий виступ” на міжнародному фестивалі оперних співаків в Армеле.
Василь жив у Франції, зробив чудову карьєру, але від Батьківщини це його не віддалило. Коли почався Майдан, він, не маючи можливості поїхати в Україну (в нього був підписаний контракт із оперою), влаштовував акції на підтримку України у Франції.
Паризькі українці збиралися, у фонтана Сан-Мішель. Це там, де колись було вбито Симона Петлюру.
Василь пишався першим волонтерським успіхом – “Фордом”, купленим для “Правого сектору” на кошти від однієї паризької маніфестації.
Пишався, але вважав, що цього замало. Проживши 19 років у Франції, він полишив зіркове європейське життя и приїхав захищати свою Батьківщину.
Так Василь виглядав під час роботи в опері, у Парижі. Доглянутий чоловік із аристократичною блідістю та доглянутим волоссям.
А таким він став на Донбасі і тільки на згадку про сцену обрав собі позивний “Мефістофель”. Хоча і його для зручності скоротили до “Міфа”… Бо “Мефістофель” дуже довго кричати у рацію.
Воював у складі ДУК “Правий сектор”.
“Все почалося з волонтерства, “ДУК ПС” були перші наші хрещеники, ми їх так називаємо. Ми їм допомагали всією нашою волонтерською організацією “Fraternité Ukrainienne/Українське братство”. Перші, кому ми допомогли був 7-й батальйон “ДУК ПС”, я знав цих людей і так сталося, що я тут, але це міг бути й інший якийсь батальйон. Ось так волонтерство природно переросло в активну участь”, – розповідав “Міф” журналістам.
З минулого літа Василь змінив кілька підрозділів, розповіли depo.ua в головному штабі ДУК ПС. Останнім його підрозділом стала штурмова рота ДУК.
Останні дописи на сторінці Василя Сліпака у “Фейсбуці” – про справи. Збирав гроші для побратимів, бо був не тільки бійцем, а й волонтером. Шукав 50 чорних беретів. Хто зна для чого. Френди жартували, мовляв, є хутрові. Чи рожеві.
Сьогодні вранці жарти змінилися десятками питань. “Живий?”, “Василю, ти живий?”, “Що ж ти, братику, накоїв…”
Поховають Василя, за словами його брата Ореста, на його Батьківщині, у Львові.
