Чому українці виснажилися та як знайти ресурс жити: лікар-психіатр Олег Герман у проєкті «Такі часи»
- Опубліковано: Ніка Холодовська
- —
- 14 Листопада, 2026 о 15:48
14.11.2026
15:48:28
П’ятий рік повномасштабної війни змінив кожного українця. Суспільство тримається завдяки неймовірній стійкості, гумору та самоіронії, проте за цим стоїть колосальна ціна: безсонні ночі, невиплакані втрати, тривожність і накопичена втома. Багато хто живе за принципом «я тримаюся», часто забуваючи запитати себе: «А насправді я як?».
У проєкті «Такі часи» журналістка поспілкувалася з лікарем-психіатром Олегом Германом про те, що залишається за лаштунками нашої щоденної незламності, як розпізнати вигорання і де шукати сили на боротьбу, пише газета Місто.
За словами Олега Германа, за роки війни ресурси людської психіки вичерпалися. Організм, який довгий час працює в режимі наднавантажень, рано чи пізно стикається з декомпенсацією.
У медичній статистиці в рази зросла кількість тривожних розладів серед цивільного населення. Крім того, люди часто помічають прояви побутової агресії на дорогах, конфлікти та зростання кількості розлучень. Причина проста: механізми контролю виснажені. У стані хронічного стресу й недосипу людині набагато важче контролювати свої імпульси та емоції.
«Тверда стійкість має свої мінуси. Вона загрожує повною емоційною анестезією: чим довше людина тримається, тим більше вона втрачає чутливість та емпатію», — зазначає лікар.
Межа між побутовим виснаженням і клінічною депресією буває розмитою, проте фахівець радить звертати увагу на два ключові фактори: тривалість та соціальне функціонування.
Особливо болючою темою залишається невизначене горювання — ситуації, коли близька людина зникла безвісти. Жити одночасно у двох реальностях (вірити у повернення й водночас готуватися до найгіршого) — надзвичайно важке випробування для психіки.
У суспільстві досі поширено порівнювати свої біди з чужими («комусь зараз ще гірше, а я тут скаржуся»). Через це люди применшують власний біль і не звертаються по допомогу. На думку психіатра, мірятися стражданням не можна, адже стрес і травма — це завжди суб’єктивне переживання.
Ще одна поширена крайність — відкладати життя на період «коли все закінчиться». Люди чекають перемоги як чарівної межі, за якою одразу почнеться щасливе майбутнє, повністю ігноруючи свої поточні потреби.
«Яка людина буде кориснішою для соціуму та родини: замучена, стривожена й загнана, чи та, яка відпочила і має ресурс? Відповідь очевидна. Щоб бути ефективними, ми мусимо дбати про себе», — підкреслює Олег Герман.
Наприкінці розмови психіатр дав кілька важливих порад, як зберегти психологічне здоров’я в реаліях сьогодення:
09:43, 11 Листопада, 2026
18:20, 7 Листопада, 2026