Бомбезний «Льодовик» у спеку
- Опубліковано: Галина Кіт
- —
- 28 Червня, 2026 о 20:39
У неймовірну спеку, яка накрила нас у ці дні, добре читати саме цю неймовірну книжку, мова про роман-антиутопію Олександра Вільчинського «Льодовик». А тим паче, коли наші безупину бомблять агресора вже й у самій москві, чи волгограді-сталінграді, і навіть за Уралом…
Особливо заходять рядки на кшталт: «…Бо коли сніг уперше за два роки поспіль на широті Києва пролежав аж до травня і всім, навіть таким затятим оптимістам, як дідусь Микола з «Миколиної погоди», стало очевидно, що все це надовго і що це не що інше, а новий льодовиковий період, світ став на межу третьої світової…», «Льодовик враз захавав майже всю європейську частину російської федерації….» Ну, або «…якийсь новий їхній генерал-шапкозакідатєль Мурашкін обіцяв за дві години марш-кидком дістатися Києва. Проте від ганьби цього довбака врятувала крига. От тоді ці безумці й почали погрожувати нам нейтронною бомбою. І не тільки нам…», «У Луганську батьки масового відмовилися вести дітей у російські школи, власне, це лише почалося з Луганська. А в Одесі, Києві, потім і всіх інших містах і селах – дивитися російське телебачення, читати російську пресу і навіть співати їхніх пісень…», «У Московії всім містам, які були перейменовані і які не накрило льодовиком, повернули старі назви (лише Волгоград-Сталінград виняток), вулицям також…та й сама Росія тепер знову Московія…», «Технічна комісія тепер прагне хоча б щось повернути із стирених Семижопенками та компанією мільярдів, як колись на хвилі Помаранчевої революції повернули «Криворіжсталь». Однак, тепер ця процедура, вочевидь, затягнеться…», «Тепер, завдяки Льодовикові та ще Гебістову з Чекістовим, ми єдині, як ніколи…». Або й навіть таке: «До того дійшло, що у пориві покаяння щодо організованих ними війн, репресій та голодоморів, їхній уряд навіть звернувся до нашого із вибаченням за вкрадений колись етнонім «Русь» і запропонував нам узяти його назад… Наш уряд вибачення, звичайно, прийняв, але від Русі відмовився… мовляв, ми свого етноніма ніколи не міняли і навіть за Київської Русі були українцями, то чому ж тепер маємо щось змінювати?..», «Зграї цих двоногих, колишніх людей бродять по неозорих просторах крижаної пустелі й харчуються мерзляками, тобто вмерзлими у лід тваринами та собі подібними…», «Втім, сучі сини стільки разів уже нас обманювали, що ми й тепер їм не дуже віримо у цю їхню раптову трансформацію…», «Не до виборів, одне слово, принаймні поки що…».
Перегляньте також:
- Олександр Вільчинський: «Ніщо не може замінити ті моменти, коли пишеться…»
- Письменниця Марія Матіос: «Мені найцікавіше досліджувати людину в обставинах часу»
Нагадаю, що все це писалося ще 2010-го року, а вперше було видане 2012-го. І хоча за жанром це антиутопія, але все ж дивує наскільки точно автор зумів передбачити деякі події, які трапилися пізніше. Хочеться надіятися, що здійсняться й інші. Втім на тлі льодовикового нашестям в романі розгортається ще й захоплююча любовна історії.
Галина Кіт
А купити книгу можна тут https://www.yakaboo.ua/
