44-та бригада імені Данила Апостола удостоєна ордена Святої Варвари

Він наголошує, що найважливішою частиною роботи військового капелана є служіння своїм побратимам — кожному військовому, незалежно від звання чи посади, від командира до солдата. Адже, служачи їм, капелан водночас служить і самому Господу Богу.

Наступним за важливістю, переконаний, не забувати, що ти водночас і військовослужбовець Збройних Сил України, і священнослужитель.

З чим найчастіше приходять до панотця бойові побратими та посестри?

Олег Міщенко зазначає, що військові приходять із найрізноманітнішими питаннями — від службових моментів до суто особистих потреб. Та найпоширенішим зверненням залишається прохання про молитву — за себе або за своїх рідних.

І наголошує: “Зараз для України й українців доленосний час – важкий, але, водночас, і величний: час подвигів любові й терпіння. На жаль, не всі розуміють потребу згуртуватися, не всі відчувають чужий біль втрати. Я розумію кожного, хто вагається, сумнівається, боїться долучитися до оборони нашої країни. Я сам доєднався до війська лише у 2018 році – на п’ятий рік війни. Хоч із 2014 року долучався до різних волонтерських ініціатив, переконати себе і пересилити страх зміг аж через чотири роки війни. Так, я також боявся й сумнівався, але все ж пересилив себе і доєднався до війська у складі нашої бригади. У Святому Письмі найчастіше повторюється Божий заклик: “не бійся” і “будь сильний та мужній” – інколи прямо від Бога, інколи через ангелів чи пророків. Справді, сміливість – це не відсутність страху, а вміння цей страх подолати. Тому, браття, якщо ви досі сумніваєтеся, чи варто вам долучитися до цієї великої спільної справи, я бажаю вам знайти у своєму серці сміливість”.

Панотець також навів приклад, як Преподобний Паїсій Святогорець – один із монахів святої гори Афон, який у молодості брав участь у двох війнах (Друга світова війна і Громадянська війна в Греції), – згадуючи свою службу у війську, говорить так: “А на війні йде боротьба життів – твого і ще чийогось. Відвага полягає в тому, щоб поспішати на допомогу іншій людині, але якщо відсутня жертовність, то кожен прагне врятувати самого себе”.

Саме таку відвагу зараз потрібно проявити кожному українцю – відвагу поспішити на допомогу мільйонам беззахисних, до яких додому прийшла війна.

А один із отців Церкви, святий Амвросій Медіоланський, каже: “Хто не захищає товариша від кривди, коли може, той винен так само, як і той, хто завдає її”.

Тому залишатися осторонь чужої біди в такий тяжкий для нашої країни час – не просто аморально, а й гріховно. І якщо сумніви та страх можуть бути несвідомими, то свідоме й активне перешкоджання мобілізації, підбурювання до ухилення або знецінення спільної оборони – це вже відповідальний вибір, такий гріх вже має важкі моральні й духовні наслідки”.

І додає: “Але не потрібно піддаватися відчаю: надія є. Як пише отець Церкви, святитель Іоан Златоустий, у Воскресному посланні: “А хто прийшов навіть в одинадцяту годину – нехай не боїться, бо Господь щедрий і приймає останнього так само, як першого”. Кожен може долучитися до спільної та величної справи оборони нашої держави, адже одним із ключових моментів християнської віри є покаяння та сповідь. Сповідь – це не формальне перерахування своїх недоліків і навіть не роздуми над своїм життям; сповідь – це зміна свого мислення, зміна свого життя. У християнській традиції Різдво варто зустрічати прийшовши напередодні до сповіді. Я бажаю всім прийти до сповідання любов до ближнього, адже саме заповіді любові до Бога і до ближнього Господь наш Ісус Христос називає найважливішими”.

Попри те, що зараз головним завданням військового капелана є духовна підтримка всіх військовослужбовців бригади та їхніх родин, про свою сім’ю він також пам’ятає завжди. Удома на Олега Міщенка з нетерпінням чекають дружина, чотирирічний син, донечка, якій невдовзі виповниться рік, а також рідні та близькі друзі.

“Розлуку і родина, і я сприймаємо тяжко, адже діти ростуть, і цей час нам ніхто не поверне. Але почуття обов’язку не дає ні мені, ні моїй дружині впасти у відчай цілковито. Зрештою, заради кого ми свої обов’язки й виконуємо, як не заради наших дітей і сім’ї?”, – говорить старший лейтенант капеланської служби.

А на завершення Олег Міщенко сказав:

“Звертаюся в ці величні дні з особливим побажанням. Зараз люди одне одному найчастіше бажають миру. Це не зовсім коректно для християн, адже наш Спаситель і Господь Ісус Христос Своїм Різдвом приніс мир у цей світ і в серце кожного, хто готовий його прийняти. Тому я вам і нам усім бажаю не миру, а перемоги: перемоги над собою і перемоги над злом, яке нависло над нашою спільною домівкою. Перемоги, до якої, я впевнений, долучиться кожен українець. Адже якщо кожен активно долучиться до спільної справи, результат не змусить себе чекати. Не забувайте: “По ділах ваших воздасться вам». Результат наших дій прямо пропорційний зусиллям, які ми готові докласти. Амінь. І Богові нашому – слава. Христос народився!”.

Будь поряд з мужніми та відважними воїнами 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.