24 серпня – День Незалежності України
- Опубліковано: Новини Тернопілля
- —
- 24 Серпня, 2016 о 09:23
День Незалежності України — державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна в її сучасному вигляді.
Перегляньте також:
- Борсуківська громада передала авто і дрон для військових на Сумський напрямок
- У Тернопільському обласному ТЦК нагородили військовослужбовців
Останнє десятиріччя ХХ ст. несподівано для багатьох ознаменувалося появою на політичній карті світу понад 20 нових держав. Серед них і незалежна держава Україна, яка виникла в результаті закономірного розпаду СРСР.
Уперше День Незалежності України відзначено 16 липня 1991 року — в пам’ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України».
18 червня 1991 року внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з’явився запис: «16 липня — День незалежності України».
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України».
5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
Ці історичні події відновили багатовікову традицію української державності, висунули завдання побудови нової України – незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.
Україна як суверенна держава має власні державні символи.
Державні символи – це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави.
Кожна держава має свої державні символи, які є не просто графічними зображеннями чи піснею, а несуть за собою право незалежності та визначеності у політичному, культурному, економічному та територіальному напрямку.
В статті 20 Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року, визначено, що «Державними символами України є Державний прапор України, Державний герб України і Державний гімн України».
Державні символи затверджені Верховною Радою України.
Характерними ознаками символів є те, що вони:
1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту;
2) мають загальнообов’язковий характер.
Проблема походження державної символіки не тільки політична, вона сягає народних традицій, що закладалися з глибини віків аж до наших днів.
Прапор – закріплене в законодавстві офіційне полотнище держави, в якому шляхом добору певних кольорів (іноді з використанням малюнків чи написів), прикріплене до держака чи шнурка, виражено ідеї політичного характеру. Прапор є символом суверенітету держави.
28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор Державним прапором.
Державний Прапор України – стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів: верхня смуга – синього кольору, нижня – жовтого. Співвідношення ширини прапора до його довжини – 2 до 3.
Державний Прапор піднімається на будинках органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних і консульських представництв України, на прикордонних заставах та митницях, на засобах пересування перших осіб та дипломатичних представників і консулів України, на морських суднах України, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань тощо.
Державний Герб – закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне чи кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує суверенітет держави.
В Конституції України зазначено, що великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, і приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Зображення Державного Герба розміщується на печатках органів державної влади, державного управління, судових органів, грошових знаках і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ тощо.
Великий Державний Герб України є символом новітньої Української Держави, який фокусує в собі ідею соборності українських земель та їх демократичного республіканського устрою.
У синьому щиті золотий Знак Княжої Держави Володимира Великого – малий Державний Герб України. Над щитом – пурпурово-золотий намет у вигляді рослинного орнаменту. Обабіч – щитотримачі: праворуч – золотий коронований лев, ліворуч – козак з мушкетом. Під щитом – стрічка у національних кольорах та золоте колосся пшениці, переплетене з кетягами калини.
Державний Гімн – закріплена в законодавстві країни музично-поетична емблема держави, яка через систему (набір) музично-поетичних образів виражає певне коло ідей політичного характеру та символізує суверенну державу.
Нарівні з гербом і прапором гімн символізує державу і є одним з атрибутів державності країни.
06 березня 2003 року Верховна Рада України схвалила Закон України «Про державний гімн України».
Цим Законом затверджено Державний Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».
Відповідальність за наругу над державними символами України передбачено у статті 338 Кримінального кодексу України.
Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.
