Конституція – наріжний камінь у будівлі держави. Факт: Конституцію України визнано однією з найдемократичніших у світі. Але. З одного боку в нашій Конституції добре прописані і визначені права і свободи, а з іншого – закладений владний дуалізм.
Що маю на увазі?
Перегляньте також:
- Сергій Надал: Державний статус української мови у Конституції — питання безпеки
- Тернопіль: АМУ запропонувала Концепцію змін до Конституції України
Україна до 2014 року була президентсько-парламентською республікою, а потім знову стала парламентсько-президентською. За логікою парламентсько-президентського устрою першу скрипку має відігравати Верховна Рада, а не президент. Що сьогодні бачимо? Чинний президент фактично узурпував владу, використовуючи монобільшість у Верховній Раді. Розкручений бренд 95 кварталу та хайп призвели до того, що умовний Коля Оболонський, працівниці поліклінік, фотографи та інші люди, які поняття не мають про державотворення, формально стали парламентарями, а по духу є обслуговуючим персоналом.
Стає очевидно: наша Конституція після війни потребуватиме трансформації. На моє переконання, поки існує московитська імперія, доки є загроза існуванню України, у нас має діяти президентська форма правління. Президентська республіка.
Чому?
Нині є уряд, а також структура, яку називають офісом Президента. Сумно, коли якийсь міністр стоїть у черзі на прийом до заступника секретаря Президента. Насправді оцей дуалізм – парламентсько-президентська республіка – де-факто передбачає функціонування двох виконавчих органів: Кабміну й офісу Президента. Ми платимо дві зарплати двом структурам, одна з яких легітимна, друга – нелегітимна, й обидві займаються одним і тим самим. При чому, нелегітимні впливовіші аніж легітимні. Це не критика, а констатація факту. Мій висновок: виконавча влада має бути в одних руках.
Друге важливе конституційне питання: справжні незалежні інституції. Найперш – незалежна, але контрольована судова гілка влади. На моє глибоке переконання, суддів потрібно обирати. Судді місцевого суду мають обиратися населенням громади, судді апеляційного – суддями місцевого суду, судді касаційної інстанції – суддями апеляційних. І повинен діяти також обраний за спеціальними вимогами Комітет Доброчесності . Тобто не призначати людей за квотами від Президента чи ще когось, а обирати відповідно до певних вимог включно з бекграундом та оцінкою діяльності кожного.
Величезне значення має незалежна Прокуратура. Сьогодні прокурора обирає Президент, а затверджує і має право зняти з посади Верховна Рада. Такий прокурор запобігатиме перед більшістю у Верховній Раді й обслуговуватиме цю більшість та Президента. Тому Україні вкрай потрібна незалежна Прокуратура.
Суд і прокуратура будуть незалежними інституціями лише тоді, коли інші владні структури також будуть інституціональними. А Служба Безпеки України має контролювати всіх на причетність до загрози знищення чи повалення Конституційного ладу .
Водночас потрібно завершити децентралізацію і передачу владних повноважень органам місцевого самоврядування. Якомога швидше ліквідувати обласні й районні держадміністрації та створити обласні й районні префектури. Не може бути поєднаний в одних руках контроль та господарські функції: їх треба розділити. Префект контролює дотримання Конституції, тобто префектурі передається функція загального нагляду колишньої прокуратури. Це все виписано в законі, але не реалізовано. Маємо завершити реалізацію цього закону якомога швидше і вписати це в Конституцію. І коли ми даємо максимальні права на місця, то місцева влада повинна нести відповідальність за свої дії. Наприклад, Київрада прийняла певне рішення і скасувати його ніхто не має права. І ніхто не несе за це рішення відповідальності. Тому що контрольованість відсутня. Є персональна відповідальність і колективна безвідповідальність.
Доки Україна у війні, Президент повинен очолювати виконавчу гілку влади. Наразі він через парламент і Кабмін, маючи монобільшість, фактично контролює все і ні за що не відповідає. Це неприпустимо. Маємо усунути такі казуси. Повинна бути особиста відповідальність. І коли президент очолює уряд, то повинен нести відповідальність за дії виконавчої гілки влади.
