Україні потрібна анти-лихварська система управління
- Опубліковано: Павло Жебрівський
- —
- 7 Травня, 2026 о 23:03
Позавчора — «санкції» проти Богдана, вчора — підозра неначе Дубінському та ще й на підставі «лінгвістичної експертизи» про державну зраду і так зване просування московитських наративів…
Я, як слідчий, шаную Кримінальний кодекс і, як Громадянин, — Конституцію України, тому стверджую: ні санкції, ні нові підозри за «просування наративів» не є прописаними злочинами ні в Конституції, ні в Кримінальному кодексі. На жаль. Зрозуміло, що ні Андрій Богдан, ні, тим паче, Дубінський не викликають «теплих почуттів». Скоріше — огиду. Серед пасіонарної частини українського суспільства не знайдеться людина, яка вступатиметься за ці персони. Але, як кажуть у їхньому середовищі, те, що робиться, — це «бєспрєдєл». Це узурпація влади. Мабуть, у нинішнього «правителя» є новий хороший «сценарист», який почав із зачистки колишніх «своїх», бо вони не дотримуються «обовʼязку мовчання та нерозголошення вчинків мафії» та заборони співпраці з владою (закон Омерти).
Перегляньте також:
- У темряві найяскравіше видно світло
- Санкції як політичний інструмент: що насправді стоїть за рішенням щодо Богдана
Якщо суспільство «ковтне» ці узурпаторські чи то капризи, чи прямі злочини, то вони стануть маркером вседозволеності «верхівки паразитів у владі». Це відкриє шлях на стежку «зачистки» політичного поля України.
Дивлячись на дослідження, видно, що до нинішньої влади більшість українців ставляться з огидою і розуміють, що далі жити так не можна, бо не буде України. Знає про це ставлення і влада. Тому й починає «підсовувати» нам своїх наступних акторів. То секретаря ОПи, колишнього розвідника, який «собі на долю» очолив ввіз «трударів» — бангладежців, індусів, філіппінців — в Україну. Тепер він стане «дахом» для цих процесів. Далі, на всяк випадок, нам втюхують «лондонського вигнанця», розписуючи його і за нього технофантазії війни.
«Неукраїнські» сценарії маніпулювання навʼязливо прості: якщо вам не подобається «нинішній», то ми вам підготували вже інших — «обирайте і змагайтесь». Щоб приховати лихварську природу і справжні наміри сьогоднішньої кліки, нам виставлять усе, що забажаємо, і перефарбують кого завгодно у що завгодно. Нещодавно відомий «блохер» Любарський, наприклад, оголосив лідора лихварів і кріпаків не євреєм, а українцем, бо «він веде себе неправильно», а згідно з правилами — євреї не можуть себе вести неправильно. І напрочуд вихваляє «секретарку», який завозить мігрантів без будь-яких на те урядових рішень, або «лондонського вигнанця», який нічого, крім технофантазій, не продукує. А потім перепитують: а кого вам ще треба, щоб ви не чіпали лихварський дух і управління країною? Вони завжди готові змінювати акторів, у тому числі на посаді президента. Але, Боже спаси, змінити лихварську систему. Вони певні: українці недостойні бути при владі у своїй країні, бо вони усі «падкі на шару».
Маємо розуміти — Україна у вогні. Україна б’ється. Їй допомагають громадяни і уряди вільного світу. Але чи стане сама Україна суб’єктом цього вільного світу? Нас ніколи не приймуть в ЄС, в інші гонорові союзи, якщо ми змиримося з життям у країні, якою управляють лихварі. Якщо ми не приведемо до тями суди, правоохоронні органи, бюрократів, які повинні працювати на суспільство. Якщо приймемо їх, то у нас не буде перемоги.
Нас будуть підтримувати доти, доки партнери не сформують свою європейську безпеку. Скільки це займе часу — три, п’ять чи більше років? Громадяни і спільноти, які приймають як спосіб життя лихварське управління, — вільному світу не цікаві. Вони дивляться: чи здамо ми свій наступний іспит на зрілість і вірність своїй українській Україні?
Нас будуть прагнути виштовхувати з України, нас намагатимуться замістити трудовими мігрантами з Азії і Африки. Для влади лихварів цілком прийнятно, що від країни залишиться лише назва. Вільні українці лихварям не потрібні — це для них загроза. Ми маємо бути вірними тим, хто б’ється на фронті, хто виховує дітей під «Шахедами», нашим пращурам, що зберегли нашу українську ідентичність. Ворог буде твердити, що українці недолугі, що ні на що не спроможні, що українці — «шаровики», і далі навʼязувати нам меншовартість.
Та ми знаємо, хто ми насправді — воїни, працьовиті люди, романтики своєї домівки та прагматики своєї заможності. Ми сплатили свою ціну за право бути щасливими на своїй Благословенній землі, тому знаємо — ми переможемо!
Павло Жебрівський
