Північна клішня російського наступу на Донеччині фактично розгромлена
Ви вже прочитали хорошу новину?
- Опубліковано: Зоя Казанжи
- —
- 17 Вересня, 2026
Сьогодні командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький, повідомив важливе: так звана північна клішня російського наступу на Донеччині фактично розгромлена.
Щоб зрозуміти значення цієї заяви, треба подивитися не на окреме село чи кількість квадратних кілометрів, а на карту і російський задум загалом.
Перегляньте також:
- Атака дронів зупинила роботу нафтозаводу в Ярославлі
- На війні загинув 34-річний військовий з Тернопільщини Володимир Гуменюк
Назбирала трохи інформації з цього приводу. Ділюсь.
Мета росіян зрозуміла: вони хочуть захопити весь український «пояс фортець» Донеччини – Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка. Брати ці великі міста в лоб – довго, дорого і криваво. Тому російське командування намагалося створити дві великі «клішні».
З півдня – просуватися через Покровсько-Добропільський район у напрямку на захід від Дружківки та Краматорська. З півночі – через Лиманський напрямок, із перспективою форсування Сіверського Дінця і виходу західніше Слов’янська.
Якби обидві частини задуму вдалися, росіяни могли б створити загрозу широкого охоплення всього Слов’янсько-Краматорського оборонного району, поставивши під удар його логістику.
Саме цей сценарій зараз зламали на півночі. І це – надзвичайно важливо для оборони України!
Таку інформацію підтверджує не лише українське командування.
Американський Institute for the Study of War також пише, що українські сили ліквідували значний російський виступ на північ від Лимана і тим самим зірвали задум широкого охоплення українського «поясу фортець» одночасно з півночі та південного заходу.
Тепер про те, як це було зроблено.
Операція отримала назву «Вівальді». Третій армійський корпус повідомляє, що українські сили зачистили від російської інфільтрації Новоселівку, Олександрівку, Ярову та околиці Корового Яру, а Середнє – звільнили. 75 квадратних кілометрів зачищено від російської інфільтрації. Ще 10 квадратних кілометрів – деокуповано.
За заявою Третього корпусу, удару зазнали підрозділи російських 20-ї та 25-ї загальновійськових армій.
Але найважливіше в цій операції не лише це.
Українці спочатку били не лише по російській піхоті. Вони били по здатності цієї піхоти воювати.
За даними Третього корпусу, українські дрони спочатку ізолювали російську логістику на глибині до 50 кілометрів, а потім зона ударів була розширена до 120 кілометрів від лінії фронту. Під ударом опинилися склади пального і боєприпасів, транспорт, вузли зв’язку, командні пункти.
За оцінкою ISW, ця кампанія змусила росіян розосереджувати склади та логістику, а частину тилових елементів 144-ї мотострілецької дивізії перемістити з окупованої України до Воронезької області.
Повідомляється навіть про припинення роботи трубопроводу, яким пальне постачалося з Росії на окуповану Луганщину.
І ось це одна з найважливіших деталей української військової операції.
Україна не просто відбила чергові квадратні кілометри. Спочатку ворогу ускладнили постачання. Потім позбавили можливості нормально накопичувати сили. І лише після цього почали зрізати виступ. Це зовсім інша логіка війни.
І було отримано важливий результат одразу на кількох рівнях.
По-перше – зірвано оперативний задум. Росіянам не вдалося створити північну частину великого охоплення українського оборонного району.
По-друге – виграно простір. Кожен кілометр, на який противника відсувають від Слов’янська і Краматорська, – це додаткова глибина української оборони, хоча російські КАБи й далекобійні дрони, звичайно, нікуди не зникають.
По-третє – виграно час. А час у цій війні – ресурс не менш важливий, ніж територія. Бо він дає можливість накопичувати ресурси.
По-четверте – росіян примушують повертатися до найгіршого для них сценарію: атакувати укріплені міста значно пряміше.
Білецький говорить про Слов’янсько-Краматорську та Дружківсько-Костянтинівську агломерації. А міська війна проти підготовленої оборони – це зовсім інша ціна. Там значно складніше використовувати перевагу в масі. Значно важче швидко просуватися. Потрібно штурмувати квартал за кварталом, підтягувати піхоту, забезпечувати її боєприпасами, водою, пальним, евакуацією. Ну і українські дрони весь цей час полюють саме на логістику.
Є ще один важливий момент. Російська пропаганда вже встигла «взяти» Святогірськ.
7 вересня Андрій Білецький записав відео безпосередньо з центру Святогірська, на тлі Святогірської лаври, і повідомив, що 60-та механізована бригада повністю контролює місто.
Через вісім днів Третій корпус уже офіційно повідомив про українські контрнаступальні дії.
Це хороша ілюстрація різниці між російськими доповідями нагору і реальною війною на землі.
Чи означає це перелом у війні? Ні.
На південному фланзі ситуація залишається важкою. Росія продовжує тиснути в районі Добропілля та Костянтинівки. ISW фіксує там дуже високу інтенсивність атак. Росіяни також системно б’ють КАБами, дронами та РСЗВ по Слов’янську, Краматорську і Дружківці та намагаються руйнувати мости й українську логістику.
Тобто противник нікуди не подівся. І ресурсів у нього все ще багато. На превеликий жаль.
Але сталося дещо принципово важливе. Ще недавно значна частина розмов про фронт зводилася до одного: де сьогодні просунулися росіяни? Тепер питання звучить інакше: де російський задум вдалося зламати Україні?
ISW звертає увагу на ширшу тенденцію: протягом 2026 року українські війська успішно контратакували не тільки тут, а й на Куп’янському та інших напрямках. За їхньою оцінкою, з березня, російські війська мають близькі до нуля чисті територіальні здобутки по всьому театру бойових дій.
І це означає, що російський наступ можна ламати. Для цього потрібні люди, дрони, далекобійні удари, розвідка, нормальне командування, швидкі рішення і системна робота по тилу противника.
Тепер головне завдання- це зробити так, щоб росіяни не змогли відростити цю «клішню» знову. І це значить, що це завдання для всіх нас: хто не на фронті, той для фронту.
Для написання посту використовувались матеріали УП, ISW, Reuters та Третього армійського корпусу.
Зоя Казанжи
