Хлопцеві було 18. Восени минулого року його призвали до армії, був строковиком, служив у Миколаєві. Загинув 18 березня внаслідок нанесення ракетного удару при виконанні обов’язків військової служби. Андрія розшукували серед знайомих у Миколаєві та соцмережах після того, як зв’язок з ним обірвався. Упізнали хлопця за тату.
— Кілька кілометрів живого коридору, від Раківця до Кунинця, люди пізно ввечері стояли на колінах із лампадками в руках, квітами і слізьми, коли зустрічали тіло нашого земляка, — каже заступниця голови Вишневецької громади Юлія Цимбалюк. — На батьків дивитись боляче. Андрійкові було всього 18, пише “20 хвилин”.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині попрощалися з військовим Мирославом Пиховичом
- Кременецький сапер Валентин Павлюк загинув на фронті
Непоправне горе прийшло у сім’ю Філик з с. Кунинець Вишнівецької громади Кременецького району. Від рук московських окупантів загинув військовослужбовець Збройних Сил України Андрій Філик. Про це повідомили на сторінці Кременецької громади.
Андрій проходив військову службу в м. Миколаїв. Останній раз виходив на зв’язок 18 березня, якраз перед тим, як російські загарбники завдали ракетного удару по військовій частині.
Загинув, коли бомбили частину у Миколаєві
Філик Андрій Вікторович народився 14 червня 2003 р. Його призвали на строкову службу пів року тому — 7 жовтня 2021 р. Служив у військовій частині А/1080 м. Миколаїв, у 145 окремому ремонтно-відновлюваному полку – це військове формування у складі сил логістики ЗСУ. Дислокація у м. Миколаїв. На посаді майстер ремонтної майстерні бронетанкового озброєння і техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти.
Філик Андрій Вікторович народився 14 червня 2003 р. Його призвали на строкову службу пів року тому — 7 жовтня 2021 р. Служив у військовій частині А/1080 м. Миколаїв, у 145 окремому ремонтно-відновлюваному полку – це військове формування у складі сил логістики ЗСУ. Дислокація у м. Миколаїв. На посаді майстер ремонтної майстерні бронетанкового озброєння і техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти.
Загинув 18 березня внаслідок нанесення ракетного удару при виконанні обов’язків військової служби.
Його впізнали за тату. Перед тим чимало земляків та керівництво громади розшукували хлопця серед знайомих у Миколаєві та в соцмережах.
— На батьків боляче дивитись, мати кричала не своїм голосом, це ж яка біда, — каже мешканка с. Кунинець Олеся. — Дитина, ще дитина. В них родина дуже хороша і порядна. Троє діток. Вже залишилось двоє. Біда і до нашого села дійшла…
Андрій був дуже хорошим хлопцем. Добрий душею, завжди охочий щось допомогти, щирий… Дуже працьовитий — і це заслуга його батьків, кажуть у селі. Не було такого, щоб він когось не послухав і не допоміг. Завжди привітний, спокійний вдачею… Яке ж то велике горе для Матері, для сім’ї, які чекали на свого сина-солдата, каже староста с. Великий Кунинець Тетяна Бойко.
Залишились батьки і двоє сестричок
— Сотні людей, стоячи на колінах, зустріли воїна Андрія Філика. Сльози, молитви і скорбота. І віра в те, що переможемо! — каже Юлія Цимбалюк. — Вічна пам’ять і вічна слава! Хай Господь прийме душу спочилого українського воїна…
— Сотні людей, стоячи на колінах, зустріли воїна Андрія Філика. Сльози, молитви і скорбота. І віра в те, що переможемо! — каже Юлія Цимбалюк. — Вічна пам’ять і вічна слава! Хай Господь прийме душу спочилого українського воїна…
Поховають Андрія в рідному селі. Похорон опівдні з дому, де проживав хлопець.
Осиротіли батьки – Віктор та Ольга, у загиблого воїна залишились дві сестрички – старша Вікторія і молодша Діана.
