Працюючи журналісткою, тернополянка Наталія Литвин, сама того не усвідомлюючи, прокладала шлях до успішного блогера. Без мети заробітку чи отримання замовлень, а лише задля розваги у якості хобі її пости почали приваблювати все більшу кількість людей. Сьогодні це 245 тисяч підписників і повна зайнятість в «Інстаграмі».
Відсвяткувавши Міжнародний день блогера 14 червня, тернополянка поділилась з «Тереном» своєю історією успіху.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– Із чого почалось твоє блогерство та які цілі ти ставила?
– Зізнаюсь, ніколи не вирішувала бути блогером. Усе почалось 6 років тому із публікування фото в «Інстаграмі». Тоді мої друзі взагалі не розуміли, для чого я веду сторінку в цій мережі, навіть кепкували з мене. А згодом в Україні закрили соцмережу «Вконтакті». Більше людей почали реєструватись в «Інстаграмі». Я у той час захопилась випічкою. Почала закидати фото кексів та пряників, якось додала до них ще рецепти. Помітила, що дописи набирають більше вподобань, ніж прості фото. Зрозуміла, що людям потрібна інформація. А кількість підписників почала зростати до … 245 тисяч.
– Якими мають бути блогерські пости, щоб мати популярність?
– Успіх в цікавості особистості. Аудиторію треба завойовувати харизмою. Відкривати закулісся свого життя, ділитись поглядами і баченнями ситуацій. Коли я працювала журналістом, піднімала політичні та соціальні питання. Це викликало інтерес у підписників. Також я вважаю, блог потрібен людям, які просувають бренд. Але не лише для постів про товар. А для відкриття своєї особистості, яка стоїть за свторенням продукту. Це захоплює клієнтів.
– Як ти почала заробляти блогерством?
– Знову ж таки, не ставлячи собі конкретної мети. Мені здається, ті, хто будуть писати пости лише заради отримання замовлень, залишатимуться нещирими. Аудиторія це відчує. Коли вперше кілька років тому отримала пропозицію протестувати косметику, яку надіслали в подарунок, і написати відгук, сприйняла це як хорошу нагоду зекономити на покупці. А сьогодні у мене працює асистент, який займається укладенням договорів із рекламодавцями. Настільки багато замовлень. Це займає немало часу, бо усю продукцію ми тестуємо. Я б собі ніколи не дозволила рекламувати неякісний товар, який сама б не використовувала. Адже люди насправді довіряють постам і купують його.
– Який власний пост для тебе став улюбленим?
– Не назву його улюбленим. Але швидше актуальним. Це один з останніх постів про толерантність, у тому числі по відношенню до блогерів. Адже нерідко люди дозволяють собі нахамити в повідомленнях чи писати якісь наклепи про них. Пост набрав багато коментарів. Я нагадаю, що толерантність – це прояв інтелекту. Ніколи не дозволю собі ставити незручне запитання і не даватиму порад, якщо мене про це не просять. А самій доводиться читати репліки на кшталт : «Ти, як мішок», «Що з волоссям?», «Жах, які штани», «Чому така страшна нога, проблеми?» Таким людям марно щось пояснювати. Пишуть вони, а соромно за них мені.
-Кого із блогерів читаєш ти?
– Друзів, щоб знати, як у них справи. Це Аліна Френдій, Тетяна Пренткович. А ще іноземних фешн-блогерів, щоб бути в тренді. Я вважаю, що блогерами мають бути експерти в певній сфері. Люди хочуть читати, щоб чогось навчитись. В той же час думаю, що навчити чогось може кожен, хто зробив в це вклад. Тож світ блогерства – справжнє захоплення. Це дружба і спілкування. Скільки близьких людей я знайшла через свій блог. Якби не це, я б не познайомилась із своїм хлопцем! А також це вплив. Скільки трендів вдалось запровадити – пекти пасочки, обробляти фото у певних програмах та інше, дякую за довіру. Блогерство – це відповідальність. Кожне слово може надихнути або ж засмутити. Це мотивація – моя і підписників. Це робота. Маю свою маленьку команду, а співпраця зі мною допомогла розвинути бізнес багатьом брендам. Так, доводиться казати «Ні», і ми це робимо для 70% тих, хто звертається. Доводиться внутрішньо загартовуватись. У мене виробився певний імунітет на невихованих та злих людей. Але також доводиться … брати в сто разів більше радості, позитивних емоцій, розвитку, посмішок, зустрічей, гумору, щастя. Дякую усім за можливість відчувати себе частиною світу блогерства.
