Сьогодні – 75 роки з дня визволення Тернополя від німецьких окупантів

Тернопільську битву можна порівняти з штурмами Сталінграда, Кенігсберга, Берліна. Бої за звільнення міста почалися у березні 1944-го. В операції брали участь війська І-го Українського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу Г.К. Жукова. Проте перший наступ закінчився поразкою, і майже на цілий місяць лінія фронту відкотилася на схід. Та все ж 15 квітня 1944 року війська І-го Українського фронту повністю оволоділи містом – важливим залізничним вузлом і сильним оборонним пунктом німецької армії на львівському напрямку.

Оточений у місті фашистський гарнізон із рештків чотирьох німецьких дивізій і низки окремих частин, загальною чисельністю 16 тис. осіб, був повністю знищений, за винятком 2400 солдатів і офіцерів, які здалися у полон. У довідці про руйнування, завдані війною, зазначено: тільки в Тернополі були повністю зруйновані тютюнова фабрика, м’ясокомбінат, меблева фабрика, фабрика з виготовлення музичних інструментів, млин тощо. У місті було зруйновано понад 2600 житлових будинків – а це більш ніж 85% будівель міста. Очевидці й учасники тих подій стверджують, що руйнування були дуже великими, просто нищівними. Від міста мало що залишилося.

Та й німці не збиралися здаватися. Протягом 11-16 квітня з заходу (зі сторони села Городище) на допомогу оточеним німцям пробивалася надзвичайно потужна німецька танкова група Оберста Вернера Фрібе, що налічувала більше 60 танків, 30 штурмових гармат, 6 самохідних гармат та 101 бронетранспортер. Лише надзусиллями 53-ї танкової бригади та 350-ї стрілецької дивізії її вдалось зупинити на рубежі Почапинці-Серединки. Саме завдяки їм Тернопіль був визволений.

Хоч місто й було зруйноване, але звільнене, й за це ми повинні бути вдячні загиблим і живим, котрі заради цієї 45-ї весни, доблесно виконували священний обов’язок захисників Вітчизни!..