Любов Солтис очолює Міжнародний благодійний фонд «Чесна Україна», волонтер. За роки війни з москалями багато разів відвідувала воїнів-земляків на самій передовій фронту з гуманітарними вантажами, доводилось їй з товаришами побувати і під ворожими обстрілами. Так, піклуючись про інших, вона втратила свою кровинку…
Минулого літа на теребовлянському підприємстві загинув її син, а перед ним ще один молодий хлопчина. Мати загиблого Володимира Солтиса намагається протистояти бездіяльності правоохоронних органів в Тернопільсткій області і добивається правди заради честі покійного сина. Але головною причиною зустрічі з головою ОДА в неї було прохання про допомогу розмитнення волонтерського авто. Та так вийшло, що Степан Барна дізнався й про горе жінки, та обіцяв допомогти і по волонтерській лінії, і особисто по справі загиблого сина.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Зустріч розпочалася з того, що Степан Барна вручив Любові Солтис державну нагороду України – почесне звання України «Мати-героїня», що надається Президентом України жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей. Подякувавши, жінка(в неї було п’ятеро дітей) розплакалася і голова її запитав у чім же річ. А та відповіла, що з її п’яти діток одного сина вже немає, він загинув на виробництві під час висотних робіт 8 червня минулого року, йому було лише 20 років. І ось з того часу чекає від правосуддя правди, але на жаль її немає, тієї правди, а слідство постійно гальмується. Про те детально розповіла жінка наступне: «На теребовлянському підприємстві ТзОВ АП «Колос-2»(підприємець Степан Никеруй) працювали окрім Володі ще один мій син та мій чоловік. Володя заключив із тернопільською будівельною фірмою в особі її голови Юрієм Парамеєм трудовий договір, проте до цього вже щось зо два роки працював без нього. А за вісім місяців до загибелі сина на тому ж підприємстві вже один молодий хлопець також втратив життя, не пропрацювавши там й одного цілого робочого дня. Його звали Андрій Михасик і він загинув від електричного струму, впавши з висоти, а потім той самий Ю. Парамей не захотів відразу викликати швидку…Не мав хлопчина і трудового договору, і не проходив ніякої попередньої підготовки, практичного навчання по техніці безпеки.
За підписом начальника управління Держпраці пана Н.О.Руса є Акт № 1 від 12.07.2018 року «Про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом…» Також управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Тернопільській області, міським відділом був відправлений лист нашій родині від 20.08.2018 року за № 19-07-11/1526 для вирішення питання виплати одноразової допомого членам сім’ї загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві Володимира Солтиса. Як видно, ці держустанови визнали трагічний випадок на виробництві. То чому після цього слідство поставило даний факт під сумнів і всіляко фабрикуються нові документи та факти? Якщо повернутися до дня загибелі сина, то тоді не було опитано безпосередніх свідків трагедії, найперше, мого чоловіка й друзів Володі, які працювали поруч і бачили все. Натомість опитали того ж Ю. Парамея, його родича, С. Никеруя та людей, яких там і близько не було. Наступні факти: Ю. Парамей згодом заявляє, що документ трудового договору з сином не є дійсним. Мені не відомо й досі який договір був підсунутий на експертизу і на підставі чого дійсний договір був визнаний недійсним, але в мене є копія першого договору на руках. Крім того, я особисто т.в.о. слідчого Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Ольгу Романів запитувала на основі чого признано перший трудовий договір мого сина з підприємством «Колос-2» недійсним і який тоді документ вона вислала на експертизу. Відповіді не було і немає досі. Виходить так, що коли людини вже немає, то можна писати що і як кому заманеться. В зв’язку з таким станом речей, я відправила замовний лист на ім’я начальника обласної поліції, де описала вище наведені факти та прохання, щоб т.в.о слідчого мене повідомила які саме документи вона буде відправляти до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. До речі, звідти т.в.о. слідчого отримала клопотання з 10 пунктів, в яких перераховано, що необхідно для експертизи(фотокопія документу додається, див. нижче), а також в даному документі відмічені строки подання – 45 діб. Якщо у цей термін т.в.о слідчого не будуть надані вказані документи, то експертиза не буде проведена. Проте відповіді від пана Олександра Богомола я так і не отримала, а Ольга Романів всі мої телефонні дзвінки ігнорувала й ігнорує. Тоді 07.02.2019 року, попередньо записавшись на прийом до начальника ГУ НП, прийшла в управління на зустріч і…, і виявилося, що цей пан у відпустці. Далі я подзвонила з прохідної до т.в.о слідчого і вона вперше за три місяці підняла трубку, бо це ж був дзвінок не з мого номеру. Під час зустрічі вияснилося, що начальник поліції мою заяву передав цій т.в.о. слідчого. Також з’ясувалося, що т.в.о. слідчого відправляла запити до С. Никеруя та до Ю.Парамея щодо їх пояснення обставин трагедії на підприємстві. Перший письмово повідомив, що на його підприємстві ніякі висотні роботи не проводяться. Другий сказав, що мій син не є його робітником і ніякого трудового договору з ним не заключав, не проходив ніякого інструктажу по техніці безпеки і зайшов на територію підприємства просто так собі на свій страх і ризик попрацювати. До слова сказати, на те підприємство просто так собі й миша не прошмигне, бо охоронці озброєні автоматами, всюди відеокамери. Але в день загибелі мого сина всі ті камери дивом перестали працювати і немає жодного відеозапису-підтвердження трагедії. Правда це загадково?
Все ж мене найбільше турбує стан із тією експертизою, яка напряму залежить від т.в.о. слідчого Ольги Романів. І виходить, що чи слідча зловживає службовим становищем, чи не компетентна професійно, а чи й виконує чиїсь вказівки по гальмуванню слідства. Якщо слідча не надасть всіх документів у вище згаданий інститут, то, зрозуміло, експертиза не буде проведена. А немає експертизи – немає і ніяких, отже, доказів, вийде, що ніхто не винен у загибелі мого сина. Що це? Службова недбалість чи завідомо продумані злочинні дії?
Зверталась я і до прокурора Тернопільської області Вячеслава Перча та результатів і після цього немає. Тож, прошу вас, Степане Степановичу допомогти мені добитись справедливості. Незабаром вибори президента України і всі претенденти говорять про справедливість, чесність. Якби то все було насправді, а не так як у мене…»
Ще Любов Солтис повідомила про те, що на неї проводиться постійний тиск через… Через кого ви б подумали? А саме через правоохоронні органи. Першого разу це було влітку минулого року, коли мати, що втратила сина прийшла під стіни підприємства, бажаючи проконтролювати вилучення деяких документів. І що? Вийшло так, що працівники того підприємства спровокували жінку й вона не стрималася, а потім їй «пришили» хуліганство, далі більше – кримінальну справу по статті замах на життя самого керівника. І суд був, але з тієї вистави вийшов пшик. Пізньої осені стався другий «наїзд», вже на її сина. Його даїшники звинуватили у вживанні алкоголю за кермом, хоч ніякої експертизи не було. Але суд знову був і знову нічого не вийшло з того у «правдивих» правоохоронців. Вже є й третій подібний випадок і він від… тієї т.в.о. слідчої О. Романів. Вона звинувачує Любов Солтис у погрозах, навіть пані Любу повідомив її адвокат по якій саме статті ККУ. Тож, пані Люба запитує у тих, так званих, правоохоронців: а свідки є, а аудіо запис є? Якщо за просту бесіду в нас будуть судити, а за вбивство оправдовувати, то кому такі закони тоді потрібні? Доки подібне буде продовжуватися? Ось її слова: «Мене залякати нікому не вдасться, купити також, я буду йти до кінця за свого сина, за правду й честь!»
Подібні методи залякування використовують лише бандити. Із самого початку після загибелі Володі родина та найближчі друзі Солтисів отримували й прямі погрози по телефону. Такий собі чоловічий голос говорив суржиком російсько-української-блатної мови, що їх чекає участь Володі, що їх закопають і т.п. Про ці факти пані Люба повідомила правоохоронні органи письмово, але й до нині по тому ділу, як то кажуть, ні слуху, ні духу, хоч вказані й свідки погроз.
Тепер родина Солтисів надіється на голову Тернопільської ОДА і чекає від нього рішучих дій. А також плекає надію, що правосуддя таки в кінці кінців восторжествує і винні у смерті двох дітей таки будуть справедливо покарані.
