Наприкінці минулого року німецькі інвестори та одна з найбільших компаній на ринку цукровиробництва Європи, якій в Україні належить ТОВ «Радехівський цукор», куди входить найпотужніший Чортківський цукровий завод придбала шість аналогічних підприємств на Тернопіллі. Цукрозаводи були приватною власність відомого олігарха, України Івана Гути та його сім’ї, що стала банкрутом.
Недавно портал «Бізнес» опублікував список найбільших боржників перед державою, міжнародними фінансовими й банківськими інституціями, бізнесом і населенням. Провідне місце у ньому займає наш земляк, Герой України Іван Гута цю найвищу відзнаку держави йому присвоїли за часів Президента Віктора Ющенка. Він замикає відому «п’ятірку» боржників країни. А очолює її скандальний Ігор Коломийський, донедавна власник контрольного пакету акцій «Приватбанку», екс-губернатор Дніпропетровської області, власник футбольної команди «Дніпро», сума боргу якого становить 16,128 млрд. доларів США, Олег Бахматюк – 5,345 млрд. доларів, до речі, на Тернопільщині наймолодшого родом з Івано-Франківщини мільярдера України, успішно працює аграрна і обслуговуюча кампанія «Райз», недавно збудовані в Острові Тернопільського району зернові силоси об’ємом 80 тисяч тонн, є також чимала логістика й пересувні мехзагони з набором сучасної зернозбиральної техніки та обробітку культур рослинницької галузі, зокрема кукурудзи гібридної та соняшнику. Трійку замикає колишній губернатор Донецької області, вугільний та металургійний магнат Сергій Тарута-3 млрд доларів, Костянтин Жеваго -2,942 млрд. доларів США. У сім’ї нашого земляка, фермера з села Васильківці, Гусятинського району колишнього компартійного працівника та головного аграрія області, гонорового Івана Гути борг вражає-1,297 млрд доларів. Напевно, Іван Миколайович запозичені бакси від міжнародних банків « успішно» разом з деякими колишніми кабінетними аграріями області хотів побудувати сучасні тваринницькі комплекси у кожному районі краю, чи дати нарешті ті довгоочікувані вудочки кожному орендарю його земельного банку, який на початок 2014 року складав 320тисяч га у майже семи областях України, не говорячи як писав поет про заводи фабрики і пароходи. Правда, ні корови, ні свині тільки Іван Гута на стіні – все що отримали власники земельних часток. Сина Миколу розшукує Інтерпол, який прихопив понад 127 млн доларів США, а сам пан Іван живе в Швейцарії. Правда й досі здійснюють на його малій батьківщині вірнопіданні бучу, як це було у Хоросткові з центром логістики, або засновують міфічні агрохолдинги в с. Городниця Густинського району. Борг другого Героя України за часів незалежності держави у 3,2 рази більший, ніж бюджет усієї Тернопільської області. А саме під його керівництвом до 2014 року холдинг розширювався завдяки запозиченням в іноземній валюті.
Перегляньте також:
- “Кожний підрозділ має свою специфіку”: інтерв’ю з командиром відділення з Тернополя
- На Тернопільщині ускладняться погодні умови: подробиці
Читайте також
Компанія «Т-Цукор» також входила у розгалужену виробничу та бізнесову структуру Гут і повністю належала як де-юре так і де-факто цій відомій родині. Майно цукрових заводів на Тернопільщині це Борщівський, Бучацький, Лановецький, Козівський, Збаразький та Хоростківський цукрові заводи, Городенківський цукрозавод на Івано-Франківщині та аналогічний «Хрещатик» Заставнівського району Чернівецької області, котрі перед тим декілька виробничих сезонів простоювали. Правда і за нових власників вони не дали відчутних результатів, вплинула і недостатня кількість сировини у даних регіонах. Застаріле обладнання, малогабаритна неефективна техніка, несприятливий фінансовий клімат у державі щодо буряківництва та цукровиробництва. Хоча у 2000-х роках цукор був головною і твердою українською валютою.
Всі ці, безперечно важливі, об’єкти харчової та переробної галузі є надзвичайно важливі для економіки, та фінансового наповнення місцевих бюджетів краю. Одразу ж зауважу, що нові німецькі власники закупили їх контрольним пакетом . що надавав можливість перепрофілювати підприємства в необхідне русло виробничої та комерційної й бізнесової діяльності. Практично оновлений після технічного дефолту відомий агрохолдинг « Мрія», який очолив знаний кризовий агроменеджер Саймон Чернявський, який з практично новою командою однодумців. Почав у прямому змісті цього слова, гасити фінансові борги, кредити. Новій підходи були застосовані в усіх напрямках діяльності агрохолдингу. За два роки вдалося підняти з колін добиту господарку, розібрати і навести лад в «авгієвих конюшнях». А головне , що вдалося не втратити віри і надій в власників земельних орендованих наділів. Партнерів по бізнесу, банків, міжнародних інвесторів Європи. Розгорнути велику і практичну соціальну програму підтримки населених пунктів у регіонах, де орендують землю. Домогтися, щоб 100 гривень виділених агрохолдингом за гектар оброблюваної землі йшли на користь територіальним громадам. «Мрія» започаткувала широкий спектр сільської кооперації, вважаючи, що це хоч якимось чином зменшить високий процент безробіття на селі.
Фінансовий директор «Мрії» Тон Хулс у категоричній формі заявив, що цукровий холдинг «Т- Цукор» юридично ніколи не входив до складу агрохолдингу «Мрія», безпосередньо належав родині Гут. Попередні власники навмисно перекручували інформацію щодо активів, які входять до складу агрохолдингу з метою залучення інвестицій та приховування непрозорих операцій між компаніями» Мрія» та компаніями, якими Гути воло ділили напряму. Власне це й стало однією з причин технічного дефолту «Мрії».
Пишу ці рядки або переконати багатьох, щодо перепрофілювання і подальшої долі виробництва колишніх цукрозаводів сім’ї Гути нинішній агрохолдинг « Мрія» немає жодного відношення. В Борщові під час страйків та стихійних мітингів біля місцевої цукроварні ці думки роїлися в голові й були на устах багатьох колишніх цукроварів.
Яка подальша доля і виробнича діяльність роботи, зокрема цукрозаводів у Борщові, Ланівцях, Бучачі?
Після засідання колегії облдержадміністрації, яку вів її голова Степан Барна, я мав розмову з генеральним директором ТОВ «Радехівський цукор» Віталієм Сікорським та заступником генерального директора з питань виробництва Олегом Куличем. Щодо Борщівського цукрового заводу, у виробничих і допоміжних корпусах і цехах. Як і прилегла заводська територія будуть розміщені склади для зберігання продукціі, запасних частин усього, щоб необхідного для цукрових заводів Тернопільщини, що перейшли до міжнародної групи компаній.
Бучацький цукровий завод простоює вже майже п’ять років відновити його немає ніякого сенсу. Обладнання там застаріле, розраховане на приймання вантажів малогабаритної техніки. У перспективі це може бути бурякоприймальний пункт. На базі Лановецького цукрового заводу буде відкрито фасувальний цех європейського типу, там будуть набиратися нові й старі спеціалісти. Звісно штат буде мінімізований, але зарплати будуть гідними. Усі нові технології та лінії з виробництва з виробництва тари будуть автоматизовані та створять сучасні умови праці. Щодо Хоростківського цукрового заводу. Однозначно у виробничий сезон 2017-18 рр. він розпочне вчасно. Там якісне обладнання, менш більш порядок у виробничих цехах та приміщеннях, складах на території, вантажувальних та розвантажувальних механізмах, нова повноцінна сушка жому, що значно економить газ та інші джерела палива. Збаразький цукровий завод, який торік працював і вже розрахувався у повній мірі з постачальниками бурякосировини готується до нового сезону, проводяться ремонтні, монтажні роботи, підписуються договори з сільгоспвиробниками. Виробничий, інженерний та адміністративний персонал також буде значно скорочено, але серйозно підвищиться зарплата. Сировиною зоною для нього слугуватимуть сільгосппідприємства, фермерські господарства, селяни-одноосібники північних районів області. Є усі перспективи і добрі наміри запустити у роботу Козівський цукрозавод.
Ось поки що така картина діяльності цукроварень Тернопілля за нових власників.
