Не потрібен МВФ, не потрібні запозичення, які вже дійшли до обсягу ВВП. Тобто тут є дуже чітка причинно-наслідкова система зв’язків, їй потрібно слідувати – бити треба по причині, а не по наслідках. І тоді все оптимізується, і ми дійдемо до гуманітарного компонента. 1,7 млн переселенців – а у нас немає програми, яка дає робоче місце, немає програми, яка дає освіту, медицину тощо.
Чи адекватні наші відносини з Росією? Безвізовий режим в умовах війни; у 2014 році – Росія перший торговий партнер, у 15-му, 16-му, 17-му – перший торговий партнер. Подумаймо: ми взагалі тим займаємося?! Ці чотири свободи: торгівля товарами, послугами, обмін капіталом і обмін людьми – в умовах війни припустимі чи неприпустимі? Подивіться на Грузію – вона дає відповідь. Перше – не можна, друге, третє, четверте – не можна…
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Тут можна провести багато паралелей із Другою світовою війною. Чому у Сталіна не було девальвації, а в нас девальвація протягом останніх років – 350%? Чому у нас немає жодної облігації? Якщо пам’ятаєте, хроніка була: “Літак від колгоспу такого-то фронту…”
Усе на війну, усе для перемоги. Тому в нас має бути воєнна економіка. Не 3% приріст, як заплановано, а не менше ніж 5–7%. У нас мають бути здорові фінанси: якщо триває війна, а 56% у тіні, у нас завжди буде дефіцит бюджету, завжди буде інфляція і девальвація. А якщо ви хоча б на 20% висвітлите тіньову економіку, у вас буде профіцит бюджету. У такому разі не знадобилася б допомога Міжнародного валютного фонду.
Потрібен дуже чіткий, багатокомпонентний план, як крок за кроком досягти перемоги.
