Історія Зої Головатюк бере початок у селі Людвищі на Тернопільщині. У 2016 році вона стала першою жінкою на Шумщині, яка підписала контракт зі Збройними силами України. Для неї цей вибір був не просто професією, а покликанням, що визначило подальшу долю.
Зоя проходила службу в піхоті, зокрема у 14-й механізованій бригаді ім. князя Романа Великого. Попередній досвід роботи на «швидкій» і навчання на медичну сестру допомогли їй швидко адаптуватися. Вона вправно надавала першу допомогу, а у вільні хвилини залишалася ніжною жінкою, яка доглядала за квітами та домашніми улюбленцями.
Перегляньте також:
- За 10000 доларів обіцяв «звільнити» від армії: У Тернополі на заправці спіймали хмельничанина
- Ярина Чорногуз закликає молодь обирати військову кар’єру
Армія подарувала Зої не лише новий досвід, а й кохання. Вона зустріла свого чоловіка Андрія — військовослужбовця ЗСУ. Їхня історія могла б стати романом, але доля була жорстокою: через три роки чоловіка не стало. Попри цю важку втрату, Зоя зуміла вистояти. Її підтримали віра, любов до літератури, психології та мистецтва.
Зоя пише вірші, малює картини й вважає це способом зосередитися на головному. Її роботи експонували навіть у Німеччині. Вона навчалася у Чернівецькому богословському інституті, працювала з паломниками в Україні та за кордоном. Для неї духовний розвиток і подорожі — це шлях до пізнання себе і світу.
У січні 2023 року Зою відзначили почесними відзнаками Тернопільської облради. Під час урочистостей вона зачитала власні поезії, вкотре довівши: її сила не лише у зброї, а й у слові. Невдовзі вона поїхала до Полтави, щоб освоїти нову військову спеціальність — зв’язківець.
Зоя ділиться своїм досвідом на зустрічах із молоддю, на гендерних заходах та перед громадами. Її приклад доводить: жінка може бути тендітною зовні, але неймовірно сильною духом. Її донька Анна вивчає психологію, щоб допомагати військовим, і наслідує мамину любов до творчості.
Попри втрати і труднощі, Зоя завжди пам’ятає слова Конфуція:
«Коли очевидно, що цілей неможливо досягти, не змінюйте цілей, змінюйте шлях їх досягнення». Саме цей принцип веде її життям.
Сьогодні Зоя Головатюк — це не лише військовослужбовиця. Вона — поетка, художниця, мотиваторка й символ незламності. Її історія про віру, силу кохання і втрату, служіння та творчість надихає інших і доводить: навіть тендітна жінка зі «сталевим» серцем може вписати своє ім’я в історію України.
Коментарі
