Жіночі обличчя добровольчих батальйонів донбаської війни (Фото)

Командир знаменитого медичного батальйону “Госпітальєри” Яна Зінкевич, родом з Рівненської області, пішла на фронт в 18 років. І створила першу військово-медичну службу “Правого сектора”, через яку з початку війни пройшло понад 350 осіб.

Яна побувала в пеклі Пісок, Дебальцевого і Саур-Могили, але біда підстерегла її в тилу – на трасі Дніпропетровськ-Павлоград. Жахлива аварія, важкі травми, лікування в Ізраїлі, повернення.

Cтало відомо, що Яна знову прилетіла до Ізраїлю, де їй належить пройти вже другий етап реабілітації ( «вертикалізація») – досить складний. Ізраїльські лікарі буду «ставити» Яну на ноги. У своїх прогнозах вони дуже обережні. Ніхто не може сказати, скільки займе курс реабілітації за часом і яким буде результат, але головне, що шанс є. Можливо, функції опорно-рухового апарату до кінця відновити не вдасться. Але вона вірить в краще. Як і в нашу Перемогу.

Марія Чашка (позивний “Калина”) – колишній депутат Тернопільської обласної ради, екс-глава апарату обласної адміністрації. З лютого 2015-го вона воює в складі підрозділу “Карпатська Січ”, який обороняє позиції на підступах до Донецька.

“В країні – війна. На нашу державу напали. Як можна сидіти вдома і чекати поки тебе завоюють? – дивується вона питанню про те, навіщо вирушила на фронт. – Незабаром зрозуміла, що стріляти з кулемета або з РПГ не складніше, ніж керувати фракцією в облраді … Коли перший раз потрапила під обстріл з мінометів – було страшно.

Так, взагалі, страшно кожен раз, коли виходиш на бойову позицію і розумієш, що біля вуха свистять кулі, і ти не знаєш, в який момент що може статися. Але важливо не те – боїшся ти чи ні. Важливо те, що в тебе перемагає: ідея, за яку ти йдеш, або інстинкт виживання, тобто фізичне. Якщо дух перемагає страх, то все в порядку”.