12 травня у духовному світі нашого народу відбулася важлива подія – вшанування пам’яті святого Амфілохія.
Перегляньте також:
- Син Віктора Павліка під час війни виїхав в Америку
- Шумська школа мистецтв отримала музичні інструменти від благодійників
Щороку цього дня в рідне село преподобного у Шумський район їдуть паломники зі всієї України, священики, благочинні та духовенство Тернопільської єпархії, щоб долучитися до великого Архієрейського богослужіння. Цього разу всі присутні щиро творили молитву за мир, за зцілення поранених, за збереження життя воїнів на фронтовому сході.
Серед прочан були також солдати з батальйону «Айдар», які приїхали, щоб особисто висловити подяку отцеві Андрію за неодноразову допомогу воїнам. Божественна літургія проходила у храмі і на подвір’ї, оскільки він не міг вмістити всіх бажаючих.
Храм, який заповідав у своїх настановах прп. Амфілохій, незважаючи на всілякі перешкоди та труднощі, збудовано зусиллями багатьох людей, і тепер його сяючі куполи видно за декілька кілометрів на під’їзді до села.
Отець Дмитро із Кременця, розповідаючи про нелегке життя святого за часів радянщини, наголосив: «Де б Господь нас не поставив, сумлінно виконуйте свої обов’язки так, як це робив преподобний: молився, лікував, зцілював, служив вірою і правдою людям. Хіба думали ми, духовенство, що крім церковних справ, збиратимемо кошти, продукти, амуніцію для наших воїнів? Хоч на крихточку знайдімо у собі час, щоб творити щось подібне. Бо якщо ми сьогодні будемо тільки свого триматися, то завтра й цього не матимемо».
Справжньою окрасою свята став спів хору із храму преподобного Іова Почаївського села Горинка Кременецького району.
Архиєпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор (УПЦ КП) нагородив патріаршими грамотами жертводавців храму та всіх, хто доклався до його будівництва. Також від імені влади грамоти вручив заступник директора департаменту – начальник управління охорони культурної спадщини, релігій та національностей Ігор Кульчицький.
Будівничий цього храму, настоятель Свято-Вознесенського храму села Велика Іловиця, протоієрей Андрій Любунь також подякував бійцям Правого сектора, які опікуються храмом.
Подякував отець також всім меценатам і мешканцям Малої Іловиці за допомогу і моральну підтримку. Адже ні для кого не секрет, що певна частина цього села підтримує «політику» московського патріархату і вважає, що святий Амфілохій – «їхній», бо, мовляв, мощі Його знаходяться у Почаївській лаврі. З цього приводу митрополит Михаїл Луцький і Волинський сказав: «Приватизувати Святий Дух не можна. Він скрізь і у всьому. Сьогодні хтось за Україну, а хтось, на жаль, проти неї. Може, й добре, що мощі перебувають у лаврі. Бо преподобний навіть там «просвічує» попів у рясах, аби показати, хто сьогодні серед нас християнин, а хто антихристиянин. Він запитує в кожного: «Що ти зробив для Бога?» і вчить духовно зростати на землі. Каїн теж був братом… Якщо ми християни, то маємо прощати і чекати навернення. Отець Йосиф (до постригу в схиму прп. Амфілохій носив це ім’я), якого гонила радянська влада, ніколи не озлоблювався на людей. Як істинний християнин, він все життя любив людей і служив їм. Тому ми протягуємо руку єднання до всіх, незалежно від юрисдикції. Живіть, як преподобний, звертайтеся до нього у своїх молитвах, щоб колись Господь згадав на небі й за вас за молитвами преподобного».
Окремо хочеться сказати про отця Олександра, який щороку (і цього разу також) добровільно власноруч готує велику кількість каші для всіх, хто приїжджає на прощу, щоб ніхто не залишився голодним. Бо таким був і святий Амфілохій. Хто б до нього не приїздив (а їхали з усіх кінців колишнього Радянського Союзу) – всіх годував, давав гроші на зворотній шлях, коли бачив, що людина у великій скруті.
За доброю традицією відбувся святковий водосвятний молебень.
Валентина СЕМЕНЯК.
