У питанні отримання коштів та постачання зброї від партнерів цей місяць став врожайним. Три транші: 650 млн дол., 725 млн дол., 988 млн дол., тобто 2,3 млрд дол., вже оголошено Президентом Байденом. До кінця грудня обіцяно, що буде оголошено про постачання ще на 5 млрд дол. зброї і боєприпасів. Але це лише зі США.
Пам’ятаємо про 650 млн євро від Німеччини. Осторонь не стоять і інші країни ціннісної коаліції. Байден оголосив, що до 20 січня він зробить усе можливе, щоб передати кошти, замовити чи передати озброєння — решту з 9,1 млрд дол. Це залишок від виділених Конгресом за його пропозицією. Постійно відбувається постачання з Британії, Скандинавії, інших важливих непублічних джерел. Це українців втішає, бо є чим бити ворога.
Перегляньте також:
- У Куп’янську помер воїн з Тернопільщини: не витримало серце
- У Почаєві попрощаються з 51-річним Героєм Олександром Кутефою
Звичайно, маємо вдячність у серці та докір у голові: невже складно було зробити це на рік раніше, коли політично все було зрозуміло і так? Відповідь одна: усі стосунки — це мінімум двосторонній процес, і якщо чогось не зробили вони, то лише тому, що чогось не зробили влада, опозиція чи дипломатія в Україні.
Іноземні джерела повідомляють, що завершується підготовка численних підрозділів у центрах підготовки, як на території України, так і за кордоном. Сподіваємось, що вони ефективно включаться у битви. І не лише знищуючи московитів на українських землях. Підтримую співпрацю Головнокомандувача ЗСУ та партнерів щодо ефективного застосування у напрямку воєнних об’єктів Білгорода, Ростова, Брянська. Тим більше, що досвід Курщини та Сирії вже є.
Переконаний, що для звільнення українських територій, як військовим, так і дипломатичним шляхом, потрібні удари по території ворога. Це принесе менше руйнацій, а оборона й наступ не будуть лінійно очевидними.
Завданням зимової кампанії є не лише зупинити просування рф, але й завдати ворогу втрат, що підірвуть його воєнний потенціал для наступу у 2025 році. Ми бачимо, що економіка московії перебуває ще не в жахливому, але точно не у здоровому стані: інфляція та кредитна ставка «на болотах» мають двозначну позначку, їх обладнання, яке працює на повну потужність на заводах ВПК, зношується, якісної робочої сили стає недостатньо, комунальне господарство очікує на епітафію. Сирійський ляпас путлеру лише починає відгукуватись. Саудити зменшуватимуть ціну на нафту.
Та головне — українськими зусиллями та жертовністю доведено: непереможність ядерної московії — блеф.
Лиш не зрозуміло, чому перестали горіти їхні нафто- і спиртопереробні заводи?
Успіх залежатиме від командування ЗСУ та від того, чи не буде політичне керівництво країни втручатися у ведення бойових дій та логістику постачання боєкомплекту.
Вочевидь, 20 січня 2025 року Дональд Трамп стане Президентом США. Зрозуміло, що він не намагатиметься встановити мир на умовах України. Трамп жодним словом чи натяком не згадує про повернення територій України до кордонів 1991 року. Це означає небажання нести відповідальність ціннісного лідера світу. Про це він уже натякнув у вчорашній розмові з Сі Дзіпіном. Це не його бізнес, і це — даність.
Після відкриття Нотр-Дам Трамп заявив, що задоволений першими перемовинами з європейцями. Під час своєї першої каденції він намагався домогтися, щоб європейські країни виділяли 2% ВВП на безпеку НАТО. Сьогодні ж ці країни погоджуються виділяти 3%, зокрема для України.
Хоч, насправді, це стало результатом виключно політики Байдена у Рамштайні та страхів європейців перед російською агресією.
Сьогодні очевидний активний американський інтерес до природних багатств України та до перспективи залучення українських військових у різних сценаріях. Тобто з мотивацій Трампа маємо вже не один запит.
Можемо сподіватися на міцних республіканців у новому Конгресі США, а їх чимало. Але поки що — не більше. Хіба би психопат у кремлі чимось дуже роздратував «дідуся Доні»…
Згідно із соціологічними дослідженнями елітарного Центру Рональда Рейгана, кількість американців, які підтримують допомогу Україні, становить 55%.
80% вважають росію ворогом, а 70% очікують ядерної загрози, тому 69% підтримують колективну безпеку, а 57% — лідерство США у цих системах.
Це суттєво впливатиме на модель поведінки Адміністрації Трампа. Це значно більше, ніж зустрічі Єрмака, Зеленського чи Порошенка з представниками команди Трампа.
Українським політикам та владі потрібно змінити акценти дипломатії та кадри на європейському векторі. Великій Британії, Скандинавським країнам, Нідерландам, країнам Балтії та Німеччині явно невигідна окупація частини української території. Європа у пошуку нової безпекової суб’єктності.
Резюмуючи, наголошу: Україна має жертовну націю, яка готова битися за свою землю. Маючи підтримку західних партнерів у вигляді поставок зброї у достатній кількості до кінця січня, продовження допомоги з боку Європи та перспективу створення нового безпекового Альянсу країн Північної Європи, ми зможемо досягти обставин, щоб не відкладати повернення наших територій і прискорити банкрутство московитської імперії. Лише це забезпечить довгостроковий мир для України та Європи.
Працюємо. Перемагаємо.
Павло Жебрівський
