Заліщики – сьогодні тихе містечко в Тернопільській області, з багатою історією та незвичною локацією. Місто з трьох сторін омивається Дністром, утворюючи місто-півострів, існують два схожих місця – Мозель у Франції та підкова Мармурового каньйону в США.
Якщо вилізти на гору навпроти автомобільного моста через річку – можна побачити панораму, яка перехопдює подих. Сто років тому, Заліщики називали польською Рів’єрою, це був відомий європейський курорт. У 1895 році до Заліщиків провели залізну дорогу та пустили поїзди як з Варшави, так і “торпеду-люкс” зі Львова. Береги Дністра були забудовані пансіонатами, які до нинішнього часу не збереглися, хоча залишилися фотографії тогочасних пляжів. 
Перегляньте також:
- «Мішин-Сіті» запрошує на незабутній відпочинок у мальовничому куточку Тернопільщини
- Став на захист України ще до війни: загинув Михайло Підгреба із Заліщиків
Щовересня в міжвоєнний період у місті відбувалося виноробне свято “Винобрання”, на яке приїжджала польська еліта. У 1933 р. в Заліщиках відпочивав польський маршал Йозеф Пілсудський, сюди приїжджали також Соломія Крушельницька, Юрій Федькович, Василь Стефаник.
В часи розквіту в місті було кілька великих пляжів, в тому числі нудистський, зруйнований повінью у 1961 році. 
Перша культова споруда у Заліщиках – парафіяльний костел Св. Станіслава з Щепанова, який освятили у 1763 році. Тоді костел був дерев’яним, а на початку XIX століття його перебудували на кам’яний. За совєтів костел використовувався як склад солі, від чого постраждали його стіни. У 1991 році будівлю передали католицькій громаді. 
Від австрійської доби в Заліщиках залишилося декілька цікавих будівель. Кілька з них збереглося навколо колишнього Ринкового майдану. Серед них – колишній Народний дім. 
Неподалік знаходиться будинок польського товариства “Сокіл”, де в 1905 році виступала з концертною програмою Соломія Крушельницька.
Є в історії міста і темні, лякаючи сторінки. У 1941 році під час відступу НКВС скинули з моста в Заліщиках вагони з в’язнями.
Очевидець Ф.С.Бабалюк розповідає це так: «До паровоза підчепили вагони з людьми, а за ними ще 6-7 вагонів. Весь ешелон перемістили на довжину моста. Охорона, офіцери, машиніст покинули ешелон і подалися в бік Заліщицької станції. Машиніст чимось обурювався, бо офіцер штовхав його в груди, розмахував револьвером. А приблизно через 10 хвилин страшний вибух підняв вагони з людьми над мостом. Наступної миті вони злетіли у воду. Зверху на них впав паровоз. У цьому місці вода, здавалося, кипіла, бо гарячі котли і пара нагріли воду до високої температури. Ті, що перебували у верхній частині води, просто зварилися живцем. Видовище було страшне. Сталося це 7 липня 1941 р. десь о 15 год. Решта вагонів не впали у річку, бо від вибуху зчеплення розірвалося і вони відкотилися назад, на Кострижівську станцію».
Зараз на місці трагедії встановлений пам’ятний знак.
Прямуючи з центру міста в сторону Чернівецької області, то не доходячи до виходу з міста, можна натрапити на палац Бруницьких, збудований наприкінці 18 ст. та парк на 5 гектарів, де росте понад 40 видів дерев і чагарників. За радянських часів на території маєтку розташовувався дитячій ревматологічний санаторій, а нині — лікарня. Інтер’єри палацу повністю втрачено, а вхід в аварійному стані. 
Ідучи до гори напроти автомобільного моста, з лівої сторони можна побачити стару австрійську і польську митницю. 
Якщо вилізти на гору, то варто заглянути до Свято-Іоанно-Богословського Хрещатинського монастиря, до якого веде дорога.
Заліщики, хоч і перетворилися з гамірної “польської Рів’єри” на тихе містечко, все ще залишаються унікальним куточком Тернопільщини, що вражає своєю незвичною географією та багатошаровою історією. Заліщики – це живе свідчення того, як історія переплітається з природою, створюючи місце, що заслуговує на увагу кожного, хто шукає не лише красиві краєвиди, а й глибоке занурення у минуле.
Коментарі
