Які товари насправді виробляють терористи і чому вказують українські ДСТУ
- Опубліковано: Новини Тернопільщини
- —
- 14 Березня, 2016 о 01:17
Що насправді виробляють у так званих «ЛНР» та «ДНР» і чому на товарах вказують українські ДСТУ досліджував блогер Максим Копачевський.
Перегляньте також:
- У Тернополі з каналізації дістали серветки, підгузки та харчові відходи
- Володимир Болєщук з волонтерами передав допомогу бійцям 35-го стрілецького батальйону на передову
До вашої уваги переклад його тексту українською: «Півтора року минуло з тих пір, як економічна блокада унеможливила ввезення українських товарів на територію «республіки». Тоді блокада фактично поклала на обидві лопатки ринок продуктів на території самопроголошеної ДНР і спустошила холодильники потенційних споживачів. Після того, як з прилавків продуктових магазинів почали зникати товари українського виробництва, донецькі підприємці спрямували свої погляди в напрямку країн-сусідів. Переорієнтація невизнаної «республіки» на ринок Росії і Білорусії, трохи залатала дірки на спорожнілих складах донецьких магазинів і заповнила споживчі потреби городян. Сама того не підозрюючи, економічна блокада своїми руками, прорубала вікно і зробила Донбас ще одним ринком збуту для товаровиробників з інших країн.
Незважаючи на те, що звичні українські марки для донецьких споживачів, замінили товари близького зарубіжжя, продукти місцевих виробників продовжують складати конкуренцію іноземним, хоч і знаходяться в меншості.
З якістю продуктів останніх, громадяни непідконтрольної Україні території давно знайомі, тому довіряють і купують місцевий товар за звичкою. Як то кажуть своє рідне, якось ближче зарубіжного аналога, та й звичніше за смаком. В основному це м’ясні, ковбасні і кисломолочні продукти, хлібобулочні, макаронні та кондитерські вироби, борошномельна продукція, каші, соуси і т.д. Нерідко на прилавок продуктових магазинів надходять товари, привезені з сусідньої ЛНР.
Представники ДНР неодноразово заявляли, що мають намір реанімувати ринок товарів місцевого виробництва, поліпшити якість продуктів, збільшити виробничу потужність підприємств харчової промисловості і забезпечити «республіку» власними товарами на 100%. Звичайно ж, подібні очікування можуть стати здійсненними тільки в довгостроковій перспективі. Поки ж, як заявляють представники ДНР, «республіці» вдалося забезпечити свого споживача товарами місцевого виробництва лише на 30%.
Однак те, що «Міністерство економічного розвитку ДНР» сьогодні називає товарами місцевого споживчого ринку «республіки», фактично не є таким. Адже більшість продуктів зроблених на території ДНР, виробники досі маркують згідно з міжнародними нормами: вказують штрих-код країни виробника — 482, а в юридичну адресу вказують країну виробника — Україна. Звичайно, є і виключення з правил.
До того ж практично всі підприємства — виробники з «республіки» все ще дотримуються державних стандартів якості товарів, схвалених в Україні.
Так, виробники молочної продукції, на етикетках своїх продуктів найчастіше керуються стандартами ДСТУ, прийнятими в Україні, використовують українську мову для опису товару і позначають адресу виробника: Україна, місто Донецьк або Макіївка. І таких товарів з «республіки» з подібною невизначеною продуктовою «історією і географією» безліч.
Наприклад, на полицях республіканських магазинів Донецька, можна побачити крупи торгової марки «Добродія» вироблені в ЛНР. На яскравій упаковці товарів цього виробника красується чорно-біла наклейка з написом «Зроблено в ЛНР».
Однак зворотна сторона упаковки того ж товару, говорить своєму покупцеві абсолютно протилежні речі. Що даний вид товару виготовлений і сертифікований в Україні, з усіма стандартами і знаками українського якості.
Інші харчові підприємства вирішили просто не вказувати на ярликах своїх продуктів країну виробника, друкуючи на упаковці тільки місце, де виготовляється продукт — місто Донецьк або Макіївка.
Ще одна не менш цікава особливість продуктів з ДНР — штрих-код товару. Багато виробників досі маркують свій товар згідно з міжнародними стандартами — використовуючи графічний штрих-код з цифрами країни виробника.
Нерідко на прилавках магазинів можна зустріти товар місцевого виробництва, з юридичним і фактичною адресою виробника в Донецьку або Макіївці, а ось штрих — код товару зараховує даний вид продукції до товарів з Російської Федерації з кодами позначення 460-469.
І подібна фальсифікація товару, на жаль, не рідкість не тільки з товарами- «пєрводнєвкамі», а й з продуктами цілком відомих торгових марок для донеччан.
Нерідко в якості трьох перших цифр, товаровиробники з ДНР вказують діапазон штрих-кодів від 200 до 299. Саме ці цифри є резервними в системі міжнародного кодування, а тому не мають відношення до жодної країни. Таким чином, це дозволяє виробникам вести власну внутрішню систему кодування товару, вказуючи себе як виробника. Наприклад, дуже часто на ковбасних виробах «республіканських» товарів можна зустріти подібний штрих-код.
Ось така продуктова плутанина, що суперечить здоровому глузду, поки твориться на продовольчому ринку товарів ДНР.
Зараз стало модно говорити: «зроблено в ДНР», а в кінцевому рахунку, лише одиниці місцевих виробників, дійсно вказують на упаковці товару свою «географічну» або юридичну причетність до самопроголошеної «республіки». А найчастіше, це роблять самі «республіканські» магазини, прикріплюючи до розкладки з товаром нічого не означаючий паперовий ярличок — покажчик з написом «зроблено в ДНР».
Коментарі
