Війна відбувається на всіх рівнях. Війна – не лише бойові дії на Донбасі чи анексія Криму. Війна йде за культуру, за мову, за історію, за духовний світ. Це війна на вищому рівні. Московська імперія прагне перетворити українців на совкових росіян або хоча би на безнаціональне стадо, і для цього їй потрібно знищити або привласнити всі досягнення нашого народу, які українці здобували протягом століть історії.
Перегляньте також:
- У Тернополі відкриють виставковий проект «Хліб наш насущний…» в пам’ять про Мирослава Отковича
- На Тернопільщині жінка на скутері влетіла у “Фольксваген”
Напевне, найбільший вплив на свідомість людей має релігія. Саме тому Москва намагається роз’єднати традиційні Українські Церкви і посилити вплив Московського патріархату в нашій державі, щоб завоювати самі душі українців. Ще з радянських часів (а інколи й з більш давніх) Росія зуміла захопити і утримує під своїм контролем численні українські святині, такі як Печерська, Почаївська, Святогірська лаври і багато інших храмів з монастирями. Безхребетність нашої влади та забавляння в ліберальну демократію не дозволяють повернути Україні наші споконвічні святині навіть після початку повноцінної війни з Росією.
Та сама Почаївська лавра, заснована монахами-русинами (українцями) багато століть тому, яка завжди була одним з головних центрів духовного життя нації, зараз, на жаль, перетворилась у важливий осередок “русского мира” в Західній Україні.
Мало хто знає, що один зі святих, які жили в лаврі – Амфілохій Почаївський – лікував воїнів УПА, допомагаючи таким чином українському визвольному рухові. Про його легендарні вчинки досі розповідають в довколишніх селах. Бувши монахом, Амфілохій мав унікальні здібності розпізнавати хвороби та лікувати їх. Все навколишнє населення ходило до нього за порятунком. Коли у волинських лісах діяли відділи українських повстанців, Амфілохій лікував і їх. Ризикуючи собою, він ходив у засекречені помешкання, де лежали поранені повстанці, маскувався під простого селянина, щоб його не впізнали. Монах розумів, що це чи не єдине, чим він може допомогти своєму народові в цей тяжкий час. Амфілохій заслужив у простих людей настільки великий авторитет, що радянська влада не наважувалась відкрито виступити проти нього чи заарештувати, боячись гніву народу. Його намагались таємно усунути, підсипали отруту, виганяли з монастиря. Але Святий дожив до 1971 року, допомагаючи людям до кінця свого життя.
І що ми бачимо тепер? Святиня, яка будувалася українцями, яка задавала тон духовному життю нашої країни, служителі якої допомагали нашим воїнам боротись за волю України, тепер представляється росіянами як споконвічна російська православна обитель, хоч такою її зробили бандити-комуністи з початком радянської окупації Західної України. Що ми робимо для того, щоб повернути наші святині нашому народові? Що робить наша влада? Чи хтось з можновладців назвав речі своїми іменами, визнавши, що Московський патріархат – фактично філія ФСБ? Чи всі українці розуміють, що Московська церква в Україні – п’ята колона Кремля; що хто володіє душами людей, той володіє самими людьми? А наші вороги розуміють…
