Багато хто в Україні сподівався, що на недавньому Вселенському соборі Українській Православній Церкві буде нарешті надано автокефалію. Напередодні Верховна Рада навіть закликала Вселенського патріарха Варфоломія визнати недійсним акт, яким рівно 330 років тому Київську митрополію віддали під владу Москви, пише газета “Експрес”. Що ж це був за документ, котрий понад три століття тому схвалили у Константинополі (нині -Стамбул), і якими виявились його наслідки для духовного життя українців? Про це розповідає Ігор Федик, історик, науковий спiвробiтник дослiдницького Центру нацiонально-визвольного руху, член Спiлки краєзнавцiв України.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині шахрай, видавши себе за працівника банку, викрав 20 тисяч гривень
- В’ячеслав Негода обговорив стратегію розвитку Бережанщини та підтримку військових
– Що зумовило підписання акта про приєднання Київської митрополії до Московського патріархату?
– Втрата незалежності Київської митрополії фактично почалася ще за часів Богдана Хмельницького. Адже 1654 року в Переяславі гетьман і козацька старшина присягнули на вірність московському цареві. З того часу наші сусіди розпочали активний пошук зрадників серед українського духовенства. Це були відомі митрополити, теологи, вчені, які за винагороду переходили на бік Москви. Згодом на Київський митрополичий престол зійшов Йосиф Нелюбович-Тукальський. Він один із небагатьох, хто виступав за збереження канонічного зв’язку з Константинополем. Тому, прибувши до Києва, наказав припинити поминання у храмах російського царя Олексія Михайловича й поминати лише гетьмана Петра Дорошенка. Однак у 1675 році він помер. Нового митрополита обрали аж через 10 літ – ним став Гедеон, який виявився абсолютно безхребетним і одразу ж “ліг” під Москву. Поїхавши на благословення до патріарха Йоакима, тут же погодився передати йому Київську митрополію.
– Однак згоди зрадників було мало, адже все вирішували в Константинополі?
– Так. У листопаді 1685 року до Константинополя з Москви відправили дяка Микиту Алєксєєва та особистого посланця гетьмана України Івана Самойловича. Їм було доручено просити патріарха передати Київську митрополію під юрисдикцію Москви. Послам вручили грамоти патріарха Йоакима, царів Івана та Петра й гетьмана. Переговори тривали довго, і хоч спершу в Константинополі були проти, однак таки погодилися. За гроші… Тож у червні 1686 року в Константинополі скликали Собор архієреїв, який мав вирішити це питання. Собор видав томос — розпорядження про передачу Київської митрополії Московському патріархату. Також було визнано Гедеона законним Київським митрополитом. Крім патріарха Діонісія, грамоту підписав 21 митрополит.
– Скільки Москва заплатила за Київську митрополію?
– Патріарх Діонісій погодився прийняти рішення за 200 золотих і “три сорока соболів” (120 шкурок соболів, яких вистачило б на три шуби. — Авт.). Підтвердження тому — власноруч написана ним розписка. Це було неймовірне багатство. Тож рішення про приєднання Київської митрополії до Московського патріархату, куплене та сфальсифіковане!
– Яких же змін зазнало духовне життя українців після переходу в МП?
– За часів Київської митрополії люди платили данину за кількістю храмів, а коли Москва взяла Церкву в свої руки, податок нараховувався за кількістю дворів у кожній парафії. Також було скасовано київський церковний спів, натомість введено російську мову. Церковні книги київського друку замінили московськими. Окрім того, священиків змушували хрестити дітей не через обмивання, а зануренням у воду. У храмах освячені хустини з зашитою частиною мощів святих на престолах замінили новими, підписаними московським патріархом.
– А чому сусіди так прагнули захопити нашу Церкву?
– У ті часи Церква мала великий вплив на українське суспільство. При гетьманах будували багато храмів, священики виховували свідомих українців. У Москві цього боялися.
Юлія Голодрига
