Димитрівська поминальна субота, за церковною традицією, розпочалася з вечора п’ятниці, коли у храмах звершувалась особлива заупокійна служба – парастас (від грец. παράστᾰσις – «стояння поруч, клопотання»). Сенс цього терміну в тому, що живі клопочуть перед Богом за своїх померлих рідних, ближніх, молитовно просять за них, бо вони самі вже не можуть каятися і просити прощення.
В суботу вранці служиться Божественна літургія, а після неї – загальна Панахида. Це заупокійна служба, де молитовно поминаються всі від віку спочилі християни, і в надії на Господнє милосердя проситься для них прощення та вічне блаженне життя. Як же вшанувати в цей особливий поминальний день своїх спочилих ближніх?
Найперше, за можливості – прийдіть до храму на богослужіння. Подайте записки з іменами спочилих рідних та близьких, які будуть зачитуватись священнослужителями під час заупокійної служби. Під час поминання ми запалюємо свічки як символ нашої молитви. Існує також традиція приносити до храму певну поживу на потреби священнослужителів та нужденних. Все, що ставлять на панахидний стіл, є милостинею в молитовну пам’ять про близьких, що завершили своє земне життя і перейшли у вічність.
Після молитовного поминання у храмі можна відвідати місця поховання спочилих. Не варто там влаштовувати застілля чи гучні поминки. Натомість принесіть до своїх спочилих рідних щиру молитву, теплі спогади, вдячність і живу любов.
А ще – пом’яніть добрим словом спочилих і вдома, зі своїми дітьми. Якщо маєте, покажіть старі фотографії, згадайте добрі історії, розкажіть дітям про своїх спочилих рідних, що знаєте. І помоліться разом: «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх (імена), прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічную пам’ять. Амінь».
Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душі всіх спочилих в оселях праведних, а нас помилує і спасе, бо Він Благий і Людинолюбний.
