...Вона дивилась на нього такими очима,
Що здавалося, цей погляд відчувають усі чоловіки
Від старшого шкільного до передпенсійного віку
В радіусі двох кілометрів,
А, можливо, навіть і трьох,
Бо хто ж рахує кілометри,
Коли вона дивиться на нього такими очима
І боїться навіть кліпнути,
А не те, щоб відвернути погляд,
Усім своїм виглядом демонструючи,
Що так уважно слухає кожне його слово,
Наче хоче запам’ятати назавжди,
Наче він говорить такі важливі і вагомі істини,
Від яких залежить усе її подальше майбутнє,
Хоча, можливо, аналогічний ефект був би навіть,
Якби він читав їй табличку множення…
Вона дивилась на нього такими очима,
Що здавалося, у них відображається цілий Всесвіт –
Її, його, усіх родичів, їхніх майбутніх дітей,
Хоча які можуть бути діти,
Коли вона просто дивилась на нього,
І з її погляду неможливо було зрозуміти,
Скільки часу вони знайомі – п’ять хвилин, місяць чи ціле життя,
Бо вона дивилась на нього і просто розчинялась в його очах,
А жінки, які звертали увагу на її очі та її погляди,
Теж у свою чергу починали дивитися
На нього зовсім по-іншому,
Мовляв, якщо на нього ТАК дивляться,
Значить щось у ньому таки є,
І відразу сприймали його кимось таким посередині
Між Леонардо ді Капріо чи Джо Дассеном,
Це вже залежно від того, хто якого віку обирає собі кумирів,
І говорили подумки: «Цікаво, що він такого у ній знайшов?»
Або навіть більше, на зразок «От нічого собі!
Як при такій посередній зовнішності
Можна дозволяти собі дивитися на нього такими очима?»
А вона дивилась на нього,
І в тих очах було стільки відданості, стільки любові,
Стільки захоплення, бо вона дивилась на нього…
Олена Лайко
