Від директора нудистського пляжу до Героя України: історія командира бригади «К-2» Кирила Вереса
Історія Кирила Вереса — одна з тих, які найкраще пояснюють, як російсько-українська війна змінила долі тисяч українців. До 2014 року він мав цілком мирне й успішне цивільне життя: працював директором із розвитку нудистського пляжу «Довбичка» на Трухановому острові в Києві, займався бізнесом, захоплювався катерами та водними лижами.
За освітою Верес — фахівець із банківської справи, згодом здобув також юридичну та історичну освіту. Здавалося, попереду — звичайна кар’єра, робота і життя без війни. Але після Революції Гідності він зробив вибір, який назавжди змінив його шлях.
Від Майдану — на фронт
На запитання, чому він пішов на Майдан, Кирило Верес відповідав просто: «Потрібно було щось міняти. З достатком, з усім у мене все було прекрасно. Це був не стільки патріотичний, скільки чоловічий вчинок».
Після Майдану він добровольцем пішов на війну. Не маючи класичної військової кар’єри, не закінчуючи військових академій і не будучи кадровим офіцером, Верес став розвідником батальйону «Київ-1», а згодом — офіцером контррозвідки СБУ.
Саме він разом із побратимами брав участь у затриманні кадрових офіцерів російського ГРУ Євгена Єрофєєва та Олександра Александрова. Ця операція стала одним із перших неспростовних доказів участі регулярної армії Росії у війні проти України.
У 2015 році Кирило Верес отримав важке поранення в голову. Осколок пробив череп, але він вижив і після лікування повернувся на фронт.
Як маленька група стала бригадою «К-2»
У 2017 році Верес створив невелику бойову групу. Назву довго не вигадували — вона отримала його позивний «К-2».
З часом ця група виросла в один із найефективніших підрозділів українського війська. Сьогодні це вже 20-та окрема бригада безпілотних систем «К-2» — один із флагманів сучасної технологічної війни.
Філософію свого підрозділу Кирило Верес формулює коротко: «Наше завдання — зробити так, щоб воювали роботи, а не люди».
Саме тому підрозділ одним із перших почав активно використовувати FPV-дрони, ударні безпілотники та наземні роботизовані комплекси. Головна ідея такого підходу — берегти життя українських військових і максимально знищувати ворога дистанційними засобами.
Під командуванням Кирила Вереса українські військові обороняли Мар’їнку, воювали на Донеччині, Луганщині та Сіверському напрямку.
Герой України і символ нової війни
За успішні бойові операції Кирило Верес став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького. У 2022 році йому присвоїли звання Героя України.
Одна з його фраз стала відомою далеко за межами війська: «За Україну треба не вмирати, а вбивати». У ній — жорстка логіка сучасної війни: не шукати красивої смерті, а робити все, щоб вижили свої, а ворог був знищений.
Ще одна думка Вереса також часто звучить у розмовах про війну: «Україна може знищити тільки сама себе». Не російські ракети, не танки і не так звана «друга армія світу», а власна байдужість, внутрішні сварки та зневіра.
Історія Кирила Вереса — не про людину, яка з дитинства мріяла стати військовим. Вона про українця, який мав комфортне цивільне життя, будував кар’єру, але в момент найбільшого випробування став там, де був потрібен країні найбільше.
Сьогодні позивний «К-2» знають далеко за межами України. Бо справжні легенди народжуються не тоді, коли шукають слави, а тоді, коли беруть на себе відповідальність.
Честь і шана Герою України Кирилу Вересу та всім воїнам бригади «К-2».