Юрій Трохименко з позивним “Жмеринка” — ветеран російсько-української війни. В одному з боїв його поранило осколками міни в руки та обличчя. Він пройшов через ампутацію обох рук, протезування в США і реабілітацію. Зараз Юрій повернувся на свою цивільну роботу. Він — технік енергомереж в Збаражі на Тернопільщині.
Перегляньте також:
- Про «зелену скриню зі скарбами» та шанс влітку «перезапустити» війну
- Ключовий результат саміту – світ має зрозуміти, що мир можливий лише на умовах України, – Жорін
“Я був інженер з ремонту. А зараз — технік. Мені ця робота подобається. Я працюю зі схемами, роблю зміни в схеми. Дивлюся, моніторю, яка робота є. Або інженер з роботи каже, які роботи були зроблені. Я вношу схеми у графічному редакторі і описую ці схеми”, — розповів ветеран Суспільному.
Із протезами Юрій може користуватися телефоном і працювати на клавіатурі.
“Оскільки в мене дуже висока ампутація, в мене дуже атрофовані м’язи. Ну, тобто не атрофовані, їх просто немає. В мене, виходить, трицепса задня частина натискає на датчик. Напружив — гак розтиснувся. І розслабився — він зтиснувся. Якщо щось роблю, то вже тримаю концентрацію, бо навіть говоріння зайвий раз може збити. І дещо втрачаєш”.
Замість комп’ютерної миші Юрій використовує пристрій під назвою трекбол. Біомеханічні протези йому встановили у Філадельфії, США. Чоловік каже, вони коштували 75 тисяч доларів. Гроші на них зібрали колеги, знайомі і волонтери.
“Приїхав в Україну, займався з ерготерапевтами — хліб різати, брати пляшку, відкривати, наливати з пляшки воду в чайник, з чайника в чашку. Вдома, коли приїхав, то навчився блокувати, бо тут є механізм блокування. Гак під навантаженням — він, виходить, не відкривається. І це перша була умова, щоб різати хліб. Через те, що як ти тягнеш назад, натискається сенсор і гак розтискається. Це була перша умова, щоб різати хліб — навчитися блокувати гак”.
