Цьогоріч Великдень православні будуть святкувати 5 травня. Це свято має багато традицій в українського народу. Сьогодні хочемо розповісти про одну із них. В народі вона отримала кілька назв. Наші читачі могли про неї чути, як про «великодню вежу», «дзвіницю» та «церковцю». Ця традиція здавна дуже популярна серед молоді Галичини та Буковини.
«Великодня вежа» – це забави молоді, участь в яких брало 4 чи 6 юнаків чи молодих чоловіків. Вони ставали в коло і на їх плечі ставали 2 або 3 і такою конструкцією обходили навколо церкви. Коли хтось із учасників забави падав згори, це викликало багато веселощів.
Перегляньте також:
Про цю традицію у своїх мемуарах згадує також знаний уродженець Тернопільщини Богдан Лепкий. Він народився на хуторі Кривеньке Гусятинського району (нині село в Чортківському районі Тернопільської області). В історію він увійшов як український педагог, прозаїк, поет, мистецтвознавець, літературознавець, літературний критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч та художник.
У книзі «Великдень (Зі споминів про хлоп’ячі літа)» він так описує традицію: «Парубки дзвіницю зробили: на долині трьох, двох їм на раменах стоять, а на верху один, як шпиль. Тому найгірше; хоч його за ноги тримають, хитається. «Тримайся вітру» – радить котрась із дівчат. Та ще вона не вимовила того, як дзвіниця рушилася з місця, захиталася – і бебех поміж дівчат. Крик, вереск, писк… Гагілку перервали. Але гагілка нині найважніша забава. Дівчата знов беруться за руки і хоровід снується кругом церкви. «Через попові лози скакали бігцьом кози, То в гору, то в долину. То в рожу, то в калину». «Ой віл, бігме віл». Хлопці з-поза дзвіниці вискочили волом. Найсильніший тримає, його руки вчіпився меньший, того ще меньшнй, цілий шнурок; завернув, хлопці розбіглися і просто на дівчат. Знов крик І вереск і писк. Знову гагілку перервали. «Ми вашої забави не мішаємо, не мішайте ви й нам!» – каже старша дівчина і кличе товаришок до нової гагілки. Пішли тії пани с кути. Що носили на нас прути. Пішли тії пани спати. Що казали нас кувати…».
