Густі соснові ліси, гори та озера. Сама природа наділила Великі Бережці силою лікувати душі і тіла. Здається. Благословенний Богом край, над яким – особлива опіка Божої Матері. Гору, що називається Божою, щодня у теплу пору року відвідують сотні туристів зі всієї України.
Перегляньте також:
- Тернополян навчатимуть як боротися зі стресом
- Викрили посадовців ЗСУ, які «переплатили» 27 млн бюджетних грн на закупівлі запчастин до бойових літаків
Щоб піднятися на гору потрібно здолати протоптану слідами паломників вузьку і подекуди стрімку дорогу. У спеку для багатьох це завдання – не з легких, проте це не зупиняє тих, хто приїхав сюди із щирою вірою та молитвою до Богородиці. На вершині гори б’є цілюще джерело та є ікона зі стопою Пресвятої Богородиці. Після ковтка холодної джерельної води, одразу зникає втома. Це місце здавна пов’язують із надзвичайною появою тут Діви Марії. Недарма Божу гору вподобали монахи-печерники. І тепер – тут два монастирі. Місцеві жителі з покоління в покоління передають перекази та легенди Божої гори.
Великі Бережці – незвичайне село. Ніби заховане від світу лісами. Воно ще не забуло своєї давньої слави містечка з Магдебурзьким правом.. Це зараз тут тихо і спокійно, а колись – кипіло міщанське життя. Сюди на полювання та відпочинок приїздили панські вельможі. У будні – торгували й купували, ремісники продавали або обмінювали на інший товар свій крам. Про це свідчать археологічні знахідки на території села монет різних епох, а також зброї, побутових речей. Їх колекцію можна побачити у місцевому музеї. Особливо зацікавлює колекція пляшок зі скла різних кольорів та старовинних ламп і світильників, які давно вже не використовуються у повсякденному житті. Директор музею Віталій Голішевський показує зібрані експонати, які розповідають про давню історію села. Це старовинний одяг, ікони. А цьогоріч цьому дивовижному селу виповнюється 215 років з часу заснування.
У Великих Бережцях побувало чимало відомих людей. Серед них – Микола Костомаров. Деякі дослідники схиляються до думки, що саме тут на шляху від Почаєва до Кременця, зупинявся Тарас Шевченко. У 1907 році у селі гостювала і Леся Українка. Пізніше, через 80 років, на знак своєї шани жителі села звели на сільському майдані їй погруддя. До слова, це був перший монумент відомій поетесі на території Тернопільщини. Він і нині величаво височить і центрі села.
